Президент України Віктор Янукович у Давосі обговорює питання енергетичної безпеки

25-27 січня Президент України Віктор Янукович з робочим візитом перебуває у Давосі, де бере участь в заходах Всесвітнього економічного форуму. Як повідомляє Глава Адміністрації Президента України Сергій Льовочкін, лейтмотивом відвідання Главою держави цьогорічного засідання форуму стане енергетична проблематика - ключовий аспект національної безпеки та економічного розвитку України в нинішніх умовах. За повідомленням прес-служби Президента України, 26 січня Віктор Янукович виступить на сесії Енергетичного саміту «Енергетика задля економічного зростання», 27 січня в рамках цього ж заходу візьме участь у інтерактивній дискусії на тему: «Нова енергетична архітектура: Можливе та ефективне перетворення». Під час згаданих сесій розглядатиметься широкий спектр питань сучасної світової енергетичної архітектури, зокрема напрямки гарантування енергетичної безпеки Європи, забезпечення надійного та конкурентоспроможного постачання енергоносіїв, актуальні питання енергетичної безпеки України, геополітичні аспекти енергетичної політики, а також розвиток альтернативної енергетики.
Енергетична безпека, яку в Давосі обговорює Глава держави, стосується кожного українця. Ціна на природний газ, яка нині становить 516 млн доларів для нашої держави є найвищою у світі. І хоча за вказівкою Президента України тарифи на житлово-комунальні послуги, особливо – з теплозабезпечення – підвищувати не будуть, ціна природного газу є одним із ключових факторів у структурі собівартості товарів українського виробника, в тому числі – продуктів першої необхідності.
Щодень купуючи хліб, для прикладу, мешканці Нововолинська переплачують за буханець 20 коп. Через те, що після «газових угод» Тимошенко вартість природного газу для Нововолинського хлібзаводу виросла в 2,4 рази. Це при тому, що в структурі собівартості хліба природний газ займає лише 9%.
У ціні на цукор частка природного газу – 22%. Зокрема, для Гнідавського цукрового заводу підвищення вартості тисячі кубів «блакитного палива» у 2011 році на 51% зумовив ріст ціни одного кілограма солодкої продукції на 20 коп. На підприємстві активно впроваджують проекти з енергозбереження, але це не рятує виробництво від збитків, для уникнення яких цукровий завод змушений піднімати ціну цукру для споживачів.
Волинські селяни часто нарікають на дороговизну засобів захисту рослин та мінеральних добрив. А українські виробники з хімічної промисловості кажуть, що у структурі витрат на аміачну селітру вартість природного газу складає 50%. Відтак, ціна на продукцію збільшилася у 2009-2011 роках з 1980 до 3200 грн (60%).
Президент продовжує наголошувати, що Україна не прагне якихось преференцій, проте – справедливої ціни на газ. Альтернатива природному газу – відновлювальні джерела енергії. Свої бачення щодо розвитку нових моделей взаємодії в енергетиці Глава держави представить у своїх виступах на Енергетичному саміті в Давосі.

Виступ Президента на урочистих зборах з нагоди Дня Соборності та Свободи України

Шановні співвітчизники!

Сьогодні ми відзначаємо День Соборності та Свободи України.

Це невід'ємні цінності, які з часів Київської Русі складали основу української національної ідеї.

Від віри у силу свободи і соборності бере витоки мрія Великого Кобзаря про «свою правду, і силу, і волю» в майбутній українській державі.

Ця віра не дала Україні загинути у полум'ї війн та репресій.

Була на то, напевно, воля Божа, що сьогодні в наших руках – доля цієї мрії, вибореної завдяки зусиллям усіх поколінь українців.

І саме від нас великою мірою залежить, яку висоту підкорить Україна в двадцять першому столітті, наскільки міцну віру в своє право бути на цій землі, у цьому складному, глобалізованому світі ми передамо нащадкам.

Ця відповідальність вимагає великої праці і правдивого погляду на виклики, які стоять перед державою і народом.

А правда полягає в тому, що вільна і соборна Україна може відбутися лише як демократична європейська, економічно і гуманітарно розвинена спільнота, де кожен громадянин почуває себе вільно і захищено.

Наш шлях до Європи неможливий без фундаментальних реформ.

Ми взяли курс на системну модернізацію країни.

За останні два роки, що минули, нам вдалося приборкати інфляцію, зберегти доволі значне економічне зростання, подолати майже 15% дефіцит бюджету, дякуючи Богу зібрати найбільший врожай за часи незалежності.

2012 рік – це рік Європи в Україні.

Ми приймемо, і я впевнений, успішно – з усією традиційною українською гостинністю – Чемпіонат Європи з футболу.

Ми практично вже завершуємо цю роботу – побудовані стадіони, дороги, готелі, аеропорти.

Європа та світ по-новому побачать і зрозуміють Україну.

Цього року ми укладемо Угоду про вільну торгівлю і Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом, продовжимо роботу у питанні запровадження безвізових пересувань.

Будемо продовжувати нашу політику національного прагматизму з нашими стратегічними партнерами – Росією, США, Китаєм.

Ми розпочали масштабні інфраструктурні проекти.

Крім вже згаданої підготовки до Євро-2012, ми розпочали будівництво вітрових і сонячних електростанцій, швидкісних залізниць, буде побудовано великий термінал із навантаження скрапленого газу на чорноморському узбережжі.

Це ті проекти, які дозволять Україні і заробляти, і заощаджувати в наступні десятиліття.

Так склалося, що реформи нам доводиться впроваджувати у вкрай несприятливих зовнішніх умовах.

По-перше, у світі продовжується економічна криза.

По-друге, Україна стала заручницею кабальних газових угод, підписаних у 2009 році. За рахунок яких країна несе величезні, мільярдні, збитки.

По-третє, нам залишився великий зовнішній борг.

Без перебільшення скажу, що ці угоди, ці борги склали реальну загрозу національній безпеці України. І ті, хто незалежно від посад, підштовхував Україну до прірви, мають нести відповідальність перед українським народом. Саме рівність усіх перед законом, невідворотність покарання за його порушення є ознакою правової держави.

Ми прийняли пакет законів про корупцію. Ми почали масштабну боротьбу з цим ганебним явищем. Ні високі посади, ні будь-яке політичне прикриття не будуть рятувати порушників законів від правосуддя.

Ми через закони дали доступ громадянам до будь-якої публічної інформації.

Проводиться судова реформа, прийнято нове демократичне виборче законодавство.

Кілька днів тому я вніс до Парламенту проект нового Кримінально-процесуального кодексу, який відповідає європейським стандартам.

На черзі – реформування системи правоохоронних органів.

Проводиться робота по створенню Конституційної асамблеї і підготовки до конституційної реформи.

Захист прав людини – це також невід'ємна складова демократичної, європейської країни. Ми суттєво посилимо моніторинг і контроль за розслідуванням кожного виявленого випадку порушення прав та свобод людини.

І на особливому контролі – забезпечення свободи слова.

Вже другий рік поспіль в Україні влада працює згідно зі щорічним Національним планом реформ, в якому закладено основні пріоритети та завдання по кожному з напрямків змін.

Завдання всієї української влади - щоб у 2012 році кожен українець відчув ефективність та результативність наших дій.

Невід'ємне право кожного українця – це право на добробут.

Я вимагатиму від Уряду приділяти першочергову увагу забезпеченню соціальних і економічних прав громадян України.

Незважаючи на вже згадані мною економічні негаразди, необхідно підвищувати виплати малозабезпеченим. Адресні доплати отримають цього року вчителі, лікарі, працівники культури, пенсіонери, мало захищені люди.

Ми зробимо усе, аби і надалі зменшувати темпи інфляції.

Переконаний, що без твердих гарантій соціального захисту наших громадян жодні модернізаційні проекти не досягнуть успіху. Ефективні і продумані соціальні реформи, без надмірного бюрократичного запалу і «кавалерійських наскоків» – одна з головних цілей державної політики. Надійне забезпечення захисту соціальних прав громадян України сприятиме посиленню добробуту, впровадженню нових стандартів якості життя українців.

В мене немає ніякого сумніву: політика модернізації та ідея сучасної розвиненої держави об'єднає усіх громадян. Тільки так Україна зможе ствердитись як сильна та амбітна держава в сучасному глобалізованому і складному світі.

Я чітко усвідомлюю цю мету. Я знаю, як її досягти. Я буду діяти рішуче і послідовно.

У мене достатньо політичної волі аби поступово втілити в життя нашу споконвічну мрію – розбудови сильної незалежної України.

Чи готові ми до цього? Глибоко переконаний – так! Наші громадяни сильні духом і вміють перемагати. Переконаний, нам вистачить натхнення, самовідданості та наснаги.

Я вірю в соборну справедливу і незалежну Україну, в якій свобода людини, її громадянські права є найвищою цінністю!

І допоможе нам Господь Бог у цій великій і надважливій справі.

Зі святом! З Днем Соборності та Свободи України!

Виступ Президента України на засіданні Ради регіонів

Шановні учасники засідання!

Шановні присутні!

Ми сьогодні вперше зібралися на засідання Ради регіонів у новому політичному сезоні. Вважаю за необхідне підбити підсумки роботи, обговорити стан справ, соціально-економічну ситуацію у кожному регіоні України.

Визначальним питанням на сьогодні є те, що ми проходимо найбільш складний етап реформування. Від перших ініціатив та розробок ми перейшли до втілення реформаторських завдань.

Безумовно, це рутинна, важка робота, адже в суспільстві зберігається досить обережне, навіть недовірливе ставлення до реформ. Ми про це неодноразово говорили.

Тому зволікання чи невдалі кроки сприймаються гостро та критично. Політичні опоненти користуються будь-якою нагодою, щоб дискредитувати саму філософію реформ. Хоча добре всі розуміють, і неодноразово це гасло ми чули під час різних виборчих кампаній, що так далі жити не можна, потрібні зміни. А коли ми почали вперше в історії незалежної України системно займатися реформами, виникло питання – як цього не допустити, тому що старі звички здебільшого спрямовані на те, як використати бюджетні кошти для власного збагачення, як пристосуватися у цьому житті жити за рахунок різних схем краще, ніж живе суспільство – і ми про це з вами добре знаємо. Ми не шукаємо ворогів у нашій країні, але ми хочемо, щоб ми жили таким чином, щоб у кожної людини було робоче місце, щоб ми забезпечили літніх людей і нездатних заробити собі на життя спокійним, людським життям – це наша головна мета.

Тому Рада регіонів – це один із механізмів чи інструментів підготовки до прийняття конкретних рішень влади. Ми неодноразово з вами збиралися у такому складі, ділилися досвідом і виходили на спільні узгоджені рішення.

Ми зобов'язані поєднати ініціативи Президента, Уряду, Верховної Ради з практичною діяльністю місцевих влад. Тому що люди живуть у регіонах, і саме місцева влада втілює у життя всі рішення, які приймаються в центрі. Я хотів би підкреслити визначальну вагу і важливу роль, яку відіграє у процесі реформування країни регіональна влада.

Ефективна регіональна політика має стати практичним інструментом втілення економічних реформ на місцевому рівні і сприяти максимальній зорієнтованості їх результатів на зростання добробуту кожної людини.

Економічне зростання в Україні напряму залежить від економічної активності та підприємницької ініціативи на місцях, інвестиційної привабливості територій і реалізації інноваційних підходів до управління регіонами.

Тому я дуже часто, коли зустрічаюся з керівниками регіонів, головами міст, задаю питання: як у вас йде життя? І я бачу різницю, строкатість у підходах керівників щодо вирішення різних проблем. Дехто сподівається, що тут, у центрі, все вирішать, і така позиція їх влаштовує. Дехто і собі спокою не дає, і тут, у Києві, шукає підходи до вирішення таких питань. Така ініціативна позиція мені більше подобається, чим байдужість керівників до проблем, які є у регіонах. Треба шукати і знаходити рішення. Хоча я бачу, що з часом все більше регіони демонструють готовність до реформаторських змін. Але ця готовність різна. І я хотів би, шановні, звертаючись до вас, попередити: інертність неприпустима, безвідповідальність – це те питання, по якому ми будемо завжди давати оцінку. Вона для нас неприйнятна.

Шановні колеги!

Сьогодні ми маємо обговорити поточні підсумки регіонального розвитку, хід реформ на місцевому рівні, уточнити завдання на перспективу.

Економічна ситуація в Україні у 2011 році відносно стабільна та прогнозована.

Зростання економіки відбувається за рахунок реалізації важливих реформ в усіх сферах, а також ми бачимо прогноз на 2012 рік, динаміку, яка сьогодні існує у світовій економіці, на світових ринках – як держава, яка має експортноорієнтовану економіку.

Я хочу навести деякі узагальнені дані. Приріст реального ВВП становить близько 5 відсотків. Обсяги промислового виробництва за підсумком січня-липня збільшилися майже на 9 відсотків. Промислове виробництво за 7 місяців поточного року зросло у 22 регіонах, сільськогосподарське – у 23 регіонах.

Пріоритетного значення набуває увага органів місцевої влади до реального сектора економіки. Саме конкретні підсумки розвитку регіонів можуть характеризувати ефективність участі місцевої влади у вирішенні складних завдань, що постали перед країною.

Водночас на регіональному рівні посилилися негативні тенденції у промисловості та у сфері будівництва. Я кажу про це як про негативний чинник, який навіть у регіонах-лідерах є проблемою у сфері будівництва, його зростання обумовлено переважно будівництвом «точкових проектів». Те, що ми з вами практично почали тільки у цьому році робити – що розташовані в обласних центрах, наприклад, у Луцьку Волинської області. Таким чином, сільські території місцева влада здебільшого залишає поза увагою. Це неприпустимо.

Серед основних пріоритетів роботи місцевої влади слід визначити збереження стабільності доходів населення та боротьбу з бідністю працюючого населення, що вимагає створення нових робочих місць та зростання показників реальної заробітної плати.

На місцевому рівні необхідно регулярно проводити роботу з легалізації заробітної плати, ліквідації практики нарахування заробітної плати, нижчої від прожиткового мінімуму. Ми з вами добре розуміємо – там, де платиться низька зарплата, її частина йде «у конвертах». Тому правоохоронним органам треба реагувати на це питання, Податковій адміністрації. Як тільки почнеться пенсійна реформа, одразу від цього страждатимуть люди – майбутні пенсіонери.

Відповідно, бюджет недоотримує податкові надходження, а громадяни – вкрай необхідні їм медичні, освітні послуги.

Ця ситуація неприпустима, і за це сувору відповідальність має нести саме місцева влада. Я чекаю від вас вирішення цього питання.

Нам потрібно раз і назавжди покінчити з таким ганебним явищем, як зростання боргів з виплати заробітної плати.

Неприпустимо також повернення до практики кризових 90-х років, коли спостерігалося зростання показників вимушеної неповної зайнятості – скороченого робочого дня або тижня, вимушених відпусток.

Залишається незадовільною і ситуація з найбільш вразливими верствами населення.

У першу чергу мене надзвичайно турбує стан справ із соціальним захистом дітей-сиріт.

За моїм дорученням Уповноважений з прав дитини проаналізував стан виконання настанов щодо організації протягом цього року оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Скажу відверто: я дуже вражений пасивністю та формалізмом при вирішенні цих питань. Зверніть, будь ласка, увагу: ми дуже скоро, найближчим часом організуємо звіт кожного з вас – як ви вирішуєте ці питання у регіонах.

Тому я вимагаю посилити цей напрям роботи. Вважаю обов'язковим для кожного регіону вивчити досвід Донецької області із впровадження проекту «Смарагдове містечко». Більшість із вас вже цей досвід знають.

Але, окрім того, що ви це знаєте, це треба впроваджувати у себе в регіонах: дітей треба лікувати, з ними треба працювати таким чином, щоб держава мала можливість відстежувати їх стан здоров'я та підготовку до майбутнього життя. А така система дозволяє це зробити.

Безумовно, особливої уваги заслуговує питання сімейного влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. Адже показник цих трагічних дитячих доль вражаючий: щороку батьківського піклування лишаються близько 10 тисяч дітей! Наш з вами обов'язок – потурбуватися про кожного з них.

Вважаю, що з цих та інших гострих питань – обездолені діти, багатодітні сім'ї, інваліди – маємо провести окрему розширену нараду і визначити комплекс заходів як на державному рівні, так і по кожному регіону окремо.

Ці та інші аспекти соціально-економічного стану наших регіонів у черговий раз виявляють низку системних проблем.

Проблема перша – подолання інерції виживання за рахунок допомоги від «бюджету до бюджету», посилення відповідальності за результат.

Так, у сучасному кризовому світі роль держави, як ефективного регулятора економічних процесів, посилюється. Ми з вами бачимо, що роль держави зростає в міру того, як економічна криза почала відбуватися у кожному регіоні світу. Однак не слід ототожнювати цей процес із зростанням обсягів бюджетної підтримки.

Основна відповідальність за пошук ресурсів розвитку і створення інституційних умов для економічного зростання у регіоні лягає на керівників регіонів.

Безумовно, регіони мають різний економічний потенціал. Проте менша доходна база чи депресивний стан не можуть слугувати постійним виправданням відсутності економічної ініціативи місцевої влади.

Скажу відверто: я розглядаю як прояв особливої довіри призначення на керівні посади держадміністрацій саме в економічно складні регіони.

Це не лише щире ставлення до своїх колег, а й переконаність у їх високій професійності, здібності та готовності вирішувати найскладніші завдання.

А отже, і вимоги до них вищі. Взялися за складну справу – відповідайте за її ефективну реалізацію.

Реалізовані податкова та бюджетна реформи вже суттєво зміцнили фінансову незалежність регіональної влади і місцевого самоврядування.

Завдяки цим реформам обсяг бюджету розвитку у місцевих бюджетах збільшився у 2,7 раза, що дає змогу місцевій владі витрачати на довгострокові капітальні проекти власні, а не державні кошти.

Поряд із цим зростання на 20 відсотків обсягу дотацій вирівнювання свідчить про невміння місцевої влади реалізувати прихований податковий потенціал.

Наведу лише декілька цифр. За підсумками півріччя, найнижчий рівень плану наповнення бюджету мали Київ – 37%, Львівщина – 44%, Херсонщина та Вінниччина – 46%.

Найбільше зростання податкового боргу допущено знову ж у Херсонській області – на 29% та у Києві – на 28%. Я вважаю, що треба зробити висновки керівництву Податкової адміністрації та відреагувати на це питання системним підходом, у тому числі подивитися на кадри.

Новий Бюджетний і Податковий кодекси створили реальне підґрунтя для посилення ролі держави у розвитку регіонів.

Найближчим часом парламент розпочне роботу над проектом Державного бюджету на 2012 рік. Поки що я маю до цього проекту деякі зауваження. У нас з Прем'єр-міністром підхід до цього питання дуже принциповий. Але під час опрацювання його і в парламенті, і потім з Урядом, безумовно, ми деякі положення і параметри покращили. Тому Міністерству фінансів, незважаючи на те, що бюджет презентовано і внесено до парламенту, треба продовжити працювати над цим бюджетом. Так як ми це робили завжди. Як кажуть, досконалості немає меж, але переконаний, цей процес дасть можливість підійти більш оптимально до всіх бюджетних параметрів.

Я, безумовно, розраховую, що Верховна Рада також підійде до цього питання творчо, хоча ми завжди знаємо, що цей процес занадто політизований. Та ми рухаємося вперед, економіка країни зростає, зростає дохідна частина бюджету, ВВП. Завжди важко визначити пріоритети держави і важко справедливо розділити кошти. Але ми з вами повинні дочуватися один до одного і знаходити рішення – переконаний у цьому. У мене є своя точка зору, як розподілені видатки – ефективно чи ні – я також у цьому процесі. І ми кожного тижня – і під час підготовки до прийняття цього бюджету, і зараз під час опрацювання – будемо з Прем'єром і Міністром фінансів працювати над цим питанням. Державні капітальні видатки, як завжди, викликають різну реакцію. Я хотів би, щоб ми дуже серйозно до них ставилися.

Безумовно, треба працювати над бюджетом столиці, Києва. Цього року ми працювали з Києвом в окремому режимі – завдяки цьому нам вдалося трошки змінити обличчя столиці. Але цього ще замало. І треба врахувати, що у нас попереду Євро-2012. Нам треба навести порядок – і щоб це було не тільки у центрі, а в усіх районах. Тому що столиця буде приймати велику кількість гостей. І це обличчя 46 млн. українців.

Безумовно, треба дивитися на зменшення видатків на реалізацію Державної програми енергоефективності – вона повинна зростати. Я от дивлюся на першого віце-прем'єра і задаю питання: чому вона зменшується? Ми з вами говорили днями на цю тему, я подивився зараз на розвиток мережі постачання електроенергії – там, де ми знаходимо оптимальні рішення, які дають найбільший ефект, я бачу, що знову знизили ці видатки. Це неприпустимо.

Тому я вважаю, що серед ключових завдань бюджету 2012 року – і хочу на цьому зробити наголос – треба поновити вплив на вирівнювання макроекономічних пропорцій регіонального розвитку, дати регіонам реальний фінансовий поштовх та створити стимули для подальшого зростання за рахунок диверсифікації джерел фінансових ресурсів.

Пріоритетом також має стати скорочення бюджетного дефіциту; забезпечення збалансованості місцевих бюджетів; здійснення видаткової політики на основі оптимізованих державних та регіональних цільових і бюджетних програм.

Проблема друга – тактика латання дірок з боку регіональних влад домінує над довгостроковою політикою розвитку свого регіону. Ми з вами домовилися, що добудовуємо незавершені об'єкти інфраструктури, далі рухаємося тільки у плановому режимі. Дивимося на два-три роки наперед і закладаємо бюджет розвитку.

Я знаю з власного досвіду: неможливо досягти якісного регіонального розвитку без ефективного регіонального управління.

Реформа вимагає від кожного регіонального керівника стратегічного бачення розвитку регіону, глибинного розуміння його внутрішніх проблем та об'єктивної оцінки наявних ресурсів.

На жаль, для багатьох розроблені стратегії розвитку регіонів залишаються лише декларацією про наміри. Поки що. І я хотів би попросити вас, щоб ви сміливіше планували і переходили до середньострокового планування розвитку регіонів. Сміливіше. А Уряду треба цей оптимізм постійно закріплювати у регіонах.

Третя проблема – високий рівень корупції на регіональному рівні. З корупцією тісно пов'язаний і незадовільний рівень розвитку підприємництва та нерозвиненість регіональних ринків.

Негативні сигнали від підприємницьких кіл та від простих громадян свідчать, що на місцевому рівні все більше відтворюється механізм кругової поруки, коли місцеве чиновництво, податківці, митники покривають один одного.

Я хочу вас попередити: рівень контролю буде посилено на порядок, а відповідальність за стан справ із корупцією будуть нести особисто керівники регіонів. Адже саме на вас покладають надії мешканці ввіреного вам регіону.

Реформи економіки і фінансової системи не можуть відбуватися без суспільної підтримки, насамперед на рівні територіальних громад.

Активна частина громадян, підприємці давно очікують від вас, місцевої влади, прозорості, доброчесності та доступності.

Упевнений, що керівництво регіонів, місцевих громад цілком спроможне навести лад у наданні адміністративних послуг, здійсненні контрольно-наглядової діяльності і ліквідувати зайву бюрократію. Ця робота зараз активізується, і беріть у ній участь, займайте активну позицію.

Йдеться, зокрема, про комунальні підприємства, бюро технічної інвентаризації. Необхідно скоротити кількість інструкцій, довідок, обмежити черги.

Корупційні методи використовують пожежні інспекції, СЕС, різноманітні інспекції, у яких є практично необмежені повноваження втручатися у підприємницьку діяльність, аж до припинення.

Будь-яка контрольно-наглядова діяльність повинна бути чітко регламентована і підпорядкована меті сприяти підприємництву, а не бути джерелом збагачення ділків, що торгують владою.

Ті, хто не може цього робити – займають чужі місця. Я не буду терпіти цієї ганьби. Держава не мусить відповідати за гріхи місцевих князьків.

На жаль, змушений констатувати дефіцит ініціатив у подоланні корупції у регіонах, очікування на вказівки зверху.

Як свідчить наш аналіз, за останні роки корупція розквітла у державних структурах, котрі здатні впливати на вирішення актуальних питань, пов'язаних з правами громадян, зокрема підприємців.

Загалом до суду було скеровано близько чотирьох тисяч кримінальних справ, порушених за фактами вчинення злочинів у сфері службової діяльності. Йдеться про хабарі, де сума становить цифру з багатьма нулями.

Посадовці торгують владними повноваженнями, перетворюючи їх на корупційну ренту. При цьому порушуються права громадян, завдається шкода державним інтересам та інтересам громадян.

Встановлені збитки бюджету сягають мільярдів гривень. І це не додає авторитету жодному керівнику. Такий стан – неприпустимий.

На червневому засіданні Ради регіонів констатовано проблему дефіциту кваліфікованих кадрів, була затверджена концепція кадрової політики. «Стратегія державної кадрової політики України на 2011–2020 рр.» має також вирішувати і питання доброчесності.

Не можна допускати до влади тих, хто перетворює державну службу на годівницю, руйнує довіру до держави. Всі мають усвідомити – як кажуть, ця «лавочка» закривається назавжди.

Для тих, хто не зрозумів, нагадую. В Україні розпочато масштабну антикорупційну кампанію. І вже діє Національний антикорупційний комітет.

Найближчим часом буде підписано Указ про затвердження Національної антикорупційної стратегії, реалізація якої має здійснюватися як на центральному, так і регіональному рівнях.

Зі свого боку, місцева влада має зняти всі регуляторні та адміністративні бар'єри, ліквідувати корупцію, що гальмує економічну активність на місцях, забезпечити прозорість і публічність прийняття управлінських рішень, повернути довіру людей до влади.

Тільки послідовно вирішуючи названі проблеми, можна підвищити економічну активність та заохотити підприємницьку ініціативу.

Люди повірять у реформи лише тоді, коли у своєму повсякденному житті, у рідному місті чи селі, на роботі, в лікарні чи навчальному закладі, відчують реальні зміни на краще.

Шановні колеги!

Для вирішення невідкладних проблем розвитку регіонів з урахуванням загрози «другої хвилі» економічної кризи, місцева влада має задіяти весь потенціал державного управління регіональним розвитком, зосередити увагу на вирішенні низки стратегічних завдань.

Порядок надання, якість і доступність адміністративних послуг мають бути невідкладно приведені до оптимальних значень.

У сфері економічних процесів місцева влада має зосередити зусилля на реалізації структурних змін, що сприяють розвитку інновацій.

До сих пір, незважаючи на наші рішення та настанови, майже не використовується потенціал міжрегіонального співробітництва, зокрема в економічній сфері.

Міжрегіональне співробітництво – це реальний шлях, що дозволяє задіяти потенціал внутрішнього ринку для підтримки економічної динаміки в Україні.

Слід якомога ширше використовувати досвід регіонів у сфері започаткування міжрегіональної співпраці, проектного фінансування спільних проектів та реалізації інвестиційних програм.

Успіхи у цьому напрямі демонструє Крим, корисним є досвід міжрегіональної та міжнародної співпраці Львівської та Харківської областей.

Поглиблення міжрегіонального співробітництва – це не заклик, а стратегічний пріоритет регіонального розвитку на довгострокову перспективу.

Потужний потенціал має розвиток транскордонного, транснаціонального та міжнародного міжрегіонального співробітництва, економічна кооперація з країнами-сусідами України.

Це надасть регіонам України реального досвіду щодо співпраці з регіонами країн-членів Євросоюзу.

Шановні колеги!

Окремий блок питань, над якими потрібно серйозно працювати вже зараз, – реформа земельних відносин та аграрного сектору в цілому.

Ще рік тому я доручав Уряду разом із керівниками обласних адміністрацій до червня 2011 року завершити роботу з розмежування земель державної та комунальної власності. У результаті розмежовано менше двох відсотків.

До цього часу жодного гектара земель державної власності не розмежовано у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій та Чернігівській областях, а також у містах Києві та Севастополі. За це треба буде відповідати найближчим часом.

Через те, що не було передбачено коштів у місцевих і державному бюджеті, зірвано виконання цього доручення.

Це, як кажуть, невеличкий привіт від мене всім – фінансистам, земельникам та іншим.

Ще одне важливе питання – проведення нормативної грошової оцінки земель, необхідне для збільшення доходів громадян-власників паїв та місцевих бюджетів.

Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Харківська та Чернігівська області не доопрацювали, оскільки лише на 60 відсотків забезпечили проведення нормативної грошової оцінки земель.

Доручаю керівникам на місцях прискорити зазначені роботи та інформувати мене протягом місяця.

Далі. Мене турбує ситуація з виплатою власникам паїв орендної плати за землю.

Жнива ранніх зернових завершилися. Зібрано вже гідний врожай. Однак з людьми фермери не поспішають розраховуватися.

У середньому по регіонах власникам паїв виплачено усього 39 відсотків від суми орендних платежів. Найгірша ситуація у Вінницькій та Волинській областях, де виплачено менше 1 відсотка орендних платежів.

Беріть приклад із Миколаївської, Чернівецької областей, де вже близько 70 відсотків від усіх пайовиків отримали орендну плату.

Вимагаю від усіх керівників адміністрацій взяти це питання на особистий контроль та забезпечити повні виплати.

Наступне – земельне питання. Нині набула поширення ганебна практика незаконної передачі приватним структурам земель державної власності, що були відведені державним підприємствам.

У такий спосіб фактично штучно створюються умови для економічного занепаду державних сільськогосподарських підприємств та їх подальшого банкрутства.

Я називаю це злочином і буду особисто розбиратися. Передача таких земель через укладення якихось договорів, є чистої води завуальована корупційна схема. Це не вдасться, ми дуже скоро наведемо в цьому питанні порядок, і я чекаю від Генеральної прокуратури звіту з цього питання.

Місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування, а не рідко і самі керівники державних підприємств, передають комерційним суб'єктам дорогоцінну ріллю, яка досить часто потім використовується не за призначенням.

У результаті ні сільськогосподарське підприємство, ні державний, ні місцевий бюджети не отримують жодної копійки – усі доходи потрапляють у кишені чиновників.

Більше того, такі злочинні договори навіть не проходять державну реєстрацію, а тому правоохоронним органам не відомо, хто користується землею і на якій підставі.

Назву конкретний факт. У Луганській області упродовж останніх 10 років головами райдержадміністрацій незаконно вилучено лише у чотирьох державних підприємств галузі конярства майже 20 тисяч гектарів сільськогосподарських земель, які потім були передані комерційним структурам.

Схожі злочини були також реалізовані у Харківській, Запорізькій, Кіровоградській та Полтавській областях.

Я хотів би попередити кожного про особисту відповідальність за участь у таких схемах.

Від голів адміністрацій вимагаю до кінця поточного року перевірити діяльність усіх без винятку державних і комунальних підприємств, яким передано у постійне користування землі сільськогосподарського призначення, на предмет незаконного використання цих земель сторонніми особами.

У разі виявлення таких фактів вимагаю невідкладно мене особисто поінформувати та терміново вживати заходів для повернення таких земель у державну власність.

Реформування земельних відносин стане потужним стимулом розвитку аграрного сектору. Стосовно цього сектору у мене теж є низка питань до місцевих керівників.

Перше. На недостатньому рівні залишається роз'яснювальна робота. Не всюди на місцях люди знають мету і зміст земельної реформи. У багатьох випадках дискредитують цю ідею. Тому, шановні колеги, це наша з вами спільна відповідальність – відповідальність земельників та місцевої влади.

Така ситуація створює підґрунтя для популістів і горлопанів, які роблять все можливе для дискредитації земельної реформи. Пам'ятаєте земельний референдум?

Тому вимагаю посилити роз'яснювальну роботу і забезпечити необхідну підтримку людей земельній реформі.

Друге. У критичному стані залишається тваринництво.

Спад поголів'я великої рогатої худоби за 8 місяців відбувся у 20 регіонах – найбільше у Кіровоградській, Житомирській та Вінницькій областях.

Не бачу активної позиції місцевої влади та Міністерства аграрної політики у вирішенні цих проблем. Я чув красиві слова, хотів би побачити їх у справі.

У більшості регіонів не розроблені регіональні програми підтримки розвитку молочного скотарства з виділенням коштів із місцевого бюджету. Не вживаються належні заходи щодо збереження поголів'я корів та підвищення їх продуктивності.

Вважаю, що розвитку тваринництва має приділятися увага не лише на рівні держави, а й на місцевому рівні. Тому я доручаю губернаторам дане питання тримати на особливому контролі та вживати вичерпних заходів для стабілізації ситуації у галузі.

Третє. Незадовільним є стан із формування регіональних зернових ресурсів.

На сьогодні зерна маємо вдосталь – уже зараз більше 34 млн. тонн, а лише близько 300 тис. тонн заготовлено.

Тільки Дніпропетровська область сформувала необхідні ресурси зерна. Натомість Хмельницька область, міста Київ та Севастополь взагалі не закупили жодної тонни зерна. Чому це так? У чому справа? Я хотів би підкреслити: своєю бездіяльністю ви створюєте загрозу необґрунтованого зростання цін на хліб. Попереджаю, що за такий підхід до роботи будете нести персональну відповідальність. І я хотів би, щоб через місяць, пане міністре, ви мені на стіл поклали звіт з цього питання.

Я вимагаю у найкоротші терміни у повному обсязі виконати завдання із створення регіональних резервів зерна.

Четверте. Державна підтримка АПК надходить до виробників не в повному обсязі.

Основною причиною усіх своїх прорахунків чиновники одноголосно називають недостатній рівень такої підтримки.

Під час кожної моєї робочої поїздки по регіонах до мене надходять численні пропозиції щодо її збільшення за певними програмами. Я намагаюся завжди йти на зустріч у вирішенні цих проблем. Але що бачимо на практиці?

Цього року на підтримку розвитку підприємств АПК у державному бюджеті передбачено майже 13 млрд. грн., з яких сьогодні вже виділено понад 7 млрд. грн., що в 4,2 раза більше, ніж торік.

Кошти спрямовані в регіони, але освоєння їх на місцях йде, на мою думку, аж занадто повільно. Зверніть на це увагу.

Чому у Дніпропетровській, Житомирській, Запорізькій, Луганській, Чернівецькій та Чернігівській областях кошти затримуються на рахунках, а в інших регіонах аграрії отримують державну підтримку без затримок?

У чому справа? Навіщо ви просите кошти, якщо не здатні їх освоїти своєчасно? Може все-таки справа не у фінансуванні, а у вашій безвідповідальності? Тому я хотів би попередити – не треба перекладати свою провину на інших.

Вважаю, ми маємо присвятити наступне засідання Ради регіонів саме практичним питанням підготовки земельної реформи та обговоренню завдань національної аграрної політики. Готуйтесь до звітів та серйозної розмови.

П'яте. Переконаний, регіони мають брати більш активну участь у реформі системи медичного обслуговування.

Пілотні проекти започатковано лише у декількох регіонах. Після прийняття влітку базового закону цей процес мав стартувати по всій країні. Однак поки що він гальмується відсутністю ініціативи на місцях.

Наголошую: модернізація системи медичного обслуговування є відповідальністю всіх керівників адміністрацій, а не лише окремих регіонів.

Наступне питання, на якому я хотів би акцентувати увагу, – підготовка економіки регіонів до роботи у зимових умовах.

Відповідальність за вчасне виконання всіх завдань у цьому напрямі лежить як на керівниках регіонів, так і на Кабінеті Міністрів. Я просив би Уряд провести підсумкове засідання і подивитися зараз – там, де треба, посилити увагу, можливо, дати додаткове фінансування на підготовку об'єктів господарювання до зими – це треба робити. Ми завжди це з вами робили (до Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства А. Близнюка): на Вас персональна відповідальність. По кожному регіону треба подивитися. Не у листопаді, а сьогодні знати, де ми не встигаємо підготувати котельні і так далі. Чекаю від Вас інформації.

Я також хотів би ще на одному питанні загострити вашу увагу – це завершення збирання врожаю, його зберігання та реалізація. Ми знаємо, що кожен сезон вимагає особливо уваги. Цього року урожай зернових в Україні очікується на рівні понад 50 млн. тонн, що є одним із кращих показників за останні роки.

Однак зібрати урожай – це лише половина справи. І ми це з вами добре знаємо. Найголовніше – забезпечити належне його зберігання і створити сприятливі умови для реалізації надлишків зерна за прийнятними цінами.

У той же час складається ситуація, коли Україна, яка намагається вийти у світові лідери виробників сільськогосподарської продукції і здатна виростити значні врожаї, не має де його зберігати.

Тому я вимагаю вжити невідкладних заходів для забезпечення зберігання врожаю та розробити комплексну програму модернізації елеваторного господарства країни.

І наостанок ще одна проблема, на якій хотів би зупинитися, – це роль місцевих органів влади щодо виконання міжнародних зобов'язань України за Рамковою конвенцією Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї.

Вирішення цієї проблеми ускладнює відсутність координації роботи на місцевому рівні стосовно розробки та погодження з іноземними контрагентами проектів, що можуть бути реалізовані у рамках Кіотського протоколу.

Я вимагаю від керівників місцевих органів влади активно долучитися до вирішення цієї програми. І хотів би зробити наголос, Миколо Яновичу: дуже незадовільно реалізується це питання. Ви знаєте про це краще, ніж я. Тому Андрій Петрович (Клюєв), Миколо Яновичу (Азаров) разом, найближчим часом. Я застерігаю Вас: якщо буде зірвано у нас Кіотська програма, у когось «полетить» голова. Застерігаю. Подивіться уважно по кожному регіону: як працюють ці механізми. Переконаний, нас це далеко не задовольняє – стан справ на сьогодні.

Результативність модернізаційних реформ в Україні напряму залежить від ефективності державного управління, успіху впровадження адміністративної реформи, реалізації антикорупційної політики.

Серед найближчих завдань для місцевої влади – вирішення питань земельної реформи, реформи охорони здоров'я, реформування освіти та системи житлово-комунального господарства.

Реформаторських підходів потребує вирішення проблем комунальної власності.

Вважаю, що всі ці проблеми цілком піддаються вирішенню за умов злагодженої роботи центральної та місцевої влади, залучення до неї бізнесу, фахових громадських організацій. І я вірю, що ми з вами будемо поступово вдосконалювати цей механізм співпраці, спільної відповідальності по всіх напрямках життєдіяльності нашої країни.

Двадцять років України: Наш шлях лише починається

Двадцять років - достатній час для розвитку людини. Але для зростання держави - це лише перші кроки. І наш головний здобуток на цей момент історії - чітке усвідомлення нашої спільної мети. Ми знаємо, що робити, і усвідомлюємо, як цього досягти. Ми визначили стратегію розвитку, і нам достатньо політичної волі для її реалізації. Європейська демократична заможна Україна, вільна держава, в якій людина почуватиметься захищеною, - це наша мета, і вона буде досягнута. І на цьому шляху ми сподіваємося на підтримку всіх європейців.

24 серпня 1991 року Україна відродилася як незалежна держава - невід'ємна складова європейської сім'ї вільних народів. Мрія багатьох поколінь здійснилася. Дух єдності, сила волі народу, віра у краще майбуття знайшли своє втілення в реальності. Акт проголошення незалежності став важливим етапом історичного шляху нашої країни. Відтоді й назавжди майбутнє України - в руках її народу. Українське суспільство, підтримавши 1 грудня 1991 року рішення Верховної Ради, здійснило остаточний вибір на користь суверенності та відповідальності за власні дії. Українська ідея незалежності стала об'єднавчою силою, стержнем якої були й залишаються основоположні цінності: свобода, гуманізм, демократія, толерантність, справедливість та соціальна єдність.

20 років, які минули відтоді, були непрості. Жорстка реальність зруйнувала надії на швидке покращення життя, побудову в стислі терміни вільного заможного суспільства та правової демократичної держави. Романтичне захоплення від факту отримання незалежності переросло в потребу реальних кроків. Потребу прагматичного, усвідомленого та відповідального підходу до кожного рішення.

Суспільство вже не перше десятиріччя важко долає радянську спадщину. Держава, хоч би як боляче це було визнати, часто програвала в розвитку сусідам. Корупція всі ці роки роз'їдала систему управління і не давала можливості вільно дихати українцям. Але, незважаючи на труднощі, головний крок уже зроблено: ми остаточно визначилися зі своїм майбутнім. Європейський вибір став основою зовнішньополітичної ідентичності України. А європейські цінності - основою нашого розвитку.

Україна не просто хоче бути європейською країною. Цей географічний факт не потребує зай­вих підтверджень. Ми прагнемо долучитися до великого європейського проекту - побудови єдиної Європи на основі цінностей свободи, демократії та права. Долучитися у складний час, прагнучи не субсидій чи поблажок, а можливостей і прав. Долучитися, попри жорсткий тиск і свідоме гальмування, на засадах рівних партнерів. Долучитися - заради нашого спільного майбутнього.

Ми впевнені, що Угоди про асоціацію та про утворення поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі - це те, що сьогодні потрібно і Україні, і Європейському Союзові. Сподіваємося, що це усвідомлюють і наші партнери.

Україну складно звинуватити в кон'юнктурності чи непослідовності. Протягом століть, навіть у найскладніших умовах, наше суспільство залишалося європейським, а його найкращі представники немало привнесли в культурну скарбницю Європи. Свідченням нашого коріння є і золотоверхий Київ, і середньовічний Львів, і розмаїта Одеса, і модерново-конструктивістський Харків. Ми не можемо уявити українську землю без давньогрецької Ольвії і генуезьких Судака та Феодосії, єврейських штетлів і польських палаців. Наша історія багата й різнобарвна, наш народ - багатонаціональний, і це - наша спільна світова спадщина.

Нас єднає не тільки минуле, а й сьогодення. І, я в цьому переконаний, майбутнє. Прикладів цього - безліч. І можливостей - теж.

Наступного року Україна разом із нашим стратегічним партнером Польщею прийматиме фінальну частину чемпіонату Європи з футболу - «Євро-2012». Цей захід дасть ще один шанс громадянам країн Євросоюзу побачити сучасну Україну, а українцям - поспілкуватися з туристами та вболівальниками з ЄС.

Україна потребує не лише економічної співпраці, а насамперед - кардинального розширення людських контактів із Європейським Союзом. Це потрібно не владі, а суспільству, кожному громадянинові. Українське керівництво зробить усе для виконання Національного плану щодо запровадження безвізового режиму. Сподіваємося, європейська сторона зрозуміє наші можливості та обмеження і допоможе громадянам України у реалізації їхнього права на свободу пересування.

Україна глибоко усвідомила, що запорука нашого європейського поступу неможлива без добросусідських відносин із Росією. Роки незалежності неспростовно довели, що такі відносини можливі лише на основі чіткого дотримання двостороннього балансу національних інтересів та взаємної поваги. Держава та її керівництво зроблять усе від них залежне для побудови такого балансу.

Ми розуміємо всю важливість відносин із провідною країною світу - США і сподіваємося, що в наступні роки ці відносини розвиватимуться за висхідною. Реалізувати наявний тут величезний потенціал - наше головне завдання.

У сучасному світі нехтувати відносинами з Китайською Народною Республікою - просто безглуздя. Впродовж останнього року зроблено багато для розвитку таких відносин, і це лише початок перспективної співпраці.

Національний прагматизм, в основі якого закладено інтереси українського громадянина, - це наш дороговказ у побудові відносин із іншими державами.

У світі поважають сильних. Україна і далі реформуватиме Збройні сили, інші органи сектору безпеки, запроваджуватиме європейські принципи і стандарти, розвиватиме співробітництво з НАТО, іншими безпековими інституціями в Європі.

Ми робитимемо свій внесок у забезпечення міжнародної стабільності та безпеки, вирішення конфліктів на ґрунті суворого дотримання норм міжнародного права. І не лише в Європі. Українські миротворці виконують складні завдання із підтримання миру також і в Азії, і в Африці.

Ми усвідомлюємо - дорога в Європу проходить через кожне село і місто нашої держави. І торуватимуть цей шлях не тільки дипломати, а всі ми - громадяни України усіх національностей, ті, для кого державність - це не просто слово, а спільна справа.

Україна нагально потребує модернізації всіх сфер суспільного життя. Подальше зволікання загрожує не стагнацією, а повільним самогубством держави. Для того, щоб уникнути трагедії, ми стали на шлях реформ. Це рішення далося не легко. І нехай не все вдається, але напрям руху правильний - і це не викликає жодних сумнівів.

Ми ставимо перед державою високі цілі. Ми орієнтуємося на щабель, якого насправді достойна Україна. Ми повинні увійти в клуб світових лідерів. Ми маємо дати можливість вільно дихати українському бізнесу. Ми знімаємо адміністративні перешкоди, які не дають громадянам почуватися комфортно на своїй землі.

Після десятиліть порожніх розмов і спроб уникнення відповідальності в Україні вже другий рік поспіль відбуваються рішучі зміни. Змінено податкове і бюджетне законодавство, тривають адміністративна та пенсійна реформи, запущено великий експеримент у сфері охорони здоров'я, відбувається обговорення нового кримінально-процесуального кодексу, а також виборчого законодавства. Готуються нові серйозні дії. Україна вже змінилася, і трансформації в інтересах українського народу триватимуть і надалі. Незалежно від того, хочуть цього поборники старої системи безвідповідального популізму чи ні.

Запорука успіху реформ - подолання корупції, пріоритетної загрози національній безпеці України. Вперше за багато років ми вживаємо справжніх, а не декоративних, як це нерідко було досі, заходів. Але корупцію не можна знищити без забезпечення цілковитої рівності усіх громадян перед законом.

Зроблено важливий крок - віднині в Україні немає касти недоторканних і, впевнений, ніколи в майбутньому вже не буде. І якщо хтось сподівається, що йдеться про окремо взяту кампанію, то він глибоко помиляється. Жодна посада, жодні статки, минулі чи теперішні, не захистять злочинця. Відновлюється базовий принцип правосуддя - невідворотність покарання. Очі української Феміди будуть заплющені, її увага буде зосереджена лише на правосудді, і ваги відкалібровано відповідно до європейських стандартів.

Це подобається далеко не всім. Нерідко наші дії наштовхуються на сильний опір. Але ми впевнені, що взятий курс - правильний, а його результати допоможуть усім громадянам України позбутися корупційного податку, захистити свою власну гідність перед обличчям сьогоднішніх і завтрашніх чиновників.

Не заперечую - влада робила помилки. І не одну. На жаль, ми не застраховані від цього і в майбутньому. Але ми вчимося. Час незаперечно довів, що нинішнє керівництво України вміє виконувати домашню роботу.

Українська влада суворо дотримується положень Консти­туції про права та свободи людини і громадянина й робитиме все необхідне для наповнення цих положень справжнім змістом. І тут ми розраховуємо на підтримку і сприяння з боку українського громадянського суспільства, керівництва та широкої громадськості всіх європейських країн.

Ми відкриті для діалогу, але не відступимо від своїх принципів, головний із яких - служіння інтересам українського суспільства і демократичної держави.

Всі ці фактори дають мені повну впевненість у тому, що сьогодні, у дні двадцятої річниці Незалежності, в Україні є широкий консенсус. Кожен із нас чітко усвідомлює, яку країну ми разом будуємо. Це - сучасна, демократична, правова, високотехнологічна і розвинена держава, яка є невід'ємною складовою європейського цивілізаційного простору. І ця мета об'єднує всіх українців, незалежно від політичних уподобань чи віри. Шлях до її досягнення безальтернативний - це глибока модернізація країни. Прийде час і за років десять Україна буде в Європейському Союзі, ввійде в коло розвинених країн. Я в цьому переконаний.

Виступ Глави держави на заходах, приурочених 70-й річниці початку Великої Вітчизняної війни (Книшовий меморіальний комплекс, м. Бориспіль Київської області)

Шановні учасники зібрання!

Сьогодні ми з вами відзначаємо семидесяті роковини одного з найбільш трагічних днів нашої історії.

22 червня 1941 року нацистські війська перетнули кордон СРСР, і на території України зайнялося полум'я війни. Три роки наша країна була у вогні. Загинули мільйони дітей, жінок і чоловіків. Втрати торкнулися майже кожної української сім'ї.

Ми маємо згадати усіх, хто загинув у цій боротьбі за життя. Тих, хто захищав своє майбутнє зі зброєю в руках, і мирних громадян. Українців, росіян, білорусів, татар, євреїв, всіх, хто пав жертвою трагічних спроб втілити антигуманні ідеї, перетворити вільних людей і цілі народи на рабів.

Саме тому Друга світова війна стала для кожного українця Великою Вітчизняною війною, боротьбою за визволення своєї рідної землі від фашистських загарбників.

Пом'янемо сьогодні всіх жертв тієї страшної війни. Ми згадуємо минуле. Але думаємо про сьогодення і завтрашній день.

Пам'ять про війну та її жертв не розділяє, а об'єднує наше суспільство.

Тут, на Книшовському цвинтарі, перед обличчям загиблих маємо глибоко усвідомити: війна не закінчена доти, поки не похований останній солдат.

І сьогодні, ховаючи полеглих захисників Вітчизни, ми виконуємо свій моральний обов'язок.

Держава і надалі допомагатиме всім громадянам, хто прагне поховати загиблих воїнів.

Згадаємо лише кілька імен тих, хто сьогодні навіки спочине в цій землі: Фрол Любченко, Іван Архипов, Самуїл Штольман, Яків Григорович.

Вічна Вам пам'ять.

Ми знаємо, що тінь війни закриває сонце доти, поки в суспільстві є бажаючі спекулювати на трагічних подіях 70-річної давнини, і хто прагне збудувати свій політичний успіх на пам'яті мільйонів жертв найстрашнішої трагедії двадцятого сторіччя.

Наш святий обов'язок перед загиблими – подолати тіні минулого, унеможливити нові трагедії.

Зазіханням на мирне майбутнє України буде дана миттєва і жорстка відповідь. Звідки б ці намагання не виходили.

Будемо гідні пам'яті наших дідів, зробимо так, щоб вони пишалися успіхами своїх дітей, онуків і правнуків. Працюватимемо разом для розвитку нашої рідної України, добробуту її вільного народу.

Сильна, багата, вільна європейська Україна – найкраща подяка нашим предкам і наш найвищий обов'язок перед прийдешніми поколіннями.

Схиляємо голови перед жертвами війни. І пам'ятаймо: майбутнє країни – залежить від кожного з нас.

Світла їм пам'ять.

Вітання Президента України Віктора Януковича з нагоди Дня Перемоги

Дорогі ветерани Великої Вітчизняної війни, герої фронту і тилу!

Шановні співвітчизники!

На нашу землю, в наші серця знову прийшло свято Перемоги, яке принесло мир на українську землю.

Щиро вітаю з цим світлим днем весь Український народ і насамперед ветеранів, які мужньо здолали вогненні фронтові дороги, чесно виконавши свій військовий та громадянський обов'язок.

Ми завжди пам'ятатимемо про те, як довгі 1225 днів і ночей Україна була окупована фашистськими вандалами. Окупована, але не зломлена. Загарбана, але не поставлена на коліна.

З перших днів війни пліч-о-пліч із бойовими побратимами інших національностей українські воїни, партизани та підпільники боролися з ненависним ворогом. У горнилі битви з фашизмом розкрилися найкращі риси захисників Батьківщини – звитяга, самопожертва та нечуваний героїзм.

Неоціненним також є життєвий подвиг тих, хто підняв зі згарищ міста і села, відбудував зруйноване народне господарство, заклав підвалини незалежної України. Ці люди і сьогодні вчать нас мудрості, витримці, терпінню та оптимізму.

День Перемоги для нашого народу – свято, яке об'єднує всі покоління і є невичерпним джерелом патріотизму, віри у власні сили та можливості.

Сердечно бажаю усім вам здоров'я, душевного тепла, добробуту й миру на довгі і щасливі роки.

Честь вам і слава!

Виступ Президента України Віктора Януковича із щорічним посланням до Верховної Ради України

Шановні співвітчизники!

Шановні народні депутати України!

Згідно з Конституцією України , сьогодні я представляю чергове Послання Президента до Верховної Ради « Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2011 році », в якому викладені основні економічні , соціальні та політичні підсумки минулого 2010 року .

Але Послання – це не лише звіт про стан справ в державі. Це в першу чергу – привід для серйозної розмови про проблеми сьогодення та перспективу нашого розвитку.

Рік тому , відразу після президентських виборів , я звернувся з посланням до народу України , де виклав основні контури майбутньої програми дій – в економіці , гуманітарній сфері , у внутрішній та зовнішній політиці .

Я відверто говорив про те, що зміни, яких потребує наше суспільство, вимагають від нас концентрації зусиль, довіри і терпіння. І наголошував на тому, що наш вибір – модернізація України, є незворотнім.

Водночас , ми маємо розуміти , що політика глибоких змін буде проводитись в умовах глобальної світової нестабільності , нових криз і нових загроз , які ми повинні навчитись своєчасно попереджати і враховувати .

Сучасний світ швидко змінюється . Він стає багатополярним , більш складним і динамічним , з новими можливостями і викликами для розвитку кожної країни , кожної спільноти .

Ускладнюється ситуація у світовій економіці.

Водночас, невпевнене економічне відновлення стикається із новими важкими випробуваннями.

З середині 2010 року відзначається стрімке зростання цін на базові сировинні ресурси.

Глобальна інфляція здатна найближчим часом зірвати процес економічної стабілізації та підірвати соціальну рівновагу у багатьох країнах .

Продовольча криза, включно із загрозою голоду в окремих густонаселених регіонах світу, та загострення проблем нестачі питної води перетворюються на один із основних викликів людству на найближчу перспективу.

На цьому тлі загострюється боротьба за ресурси розвитку XXI століття.

У глобальному просторі з'являється все більше конфліктних зон, напруженість у міжнародних відносинах відчутно зростає.

Особливого значення набувають проблеми екологічної і техногенної безпеки.

Кліматичні зміни все більш впливають на цивілізаційний розвиток.

Трагічні події в Японії стали справжнім потрясінням для усього людства . Землетрус спричинив тисячі жертв , радіаційну катастрофу та страждання мільйонів людей .

Катастрофа ще раз засвідчила той очевидний факт, що лише спільні зусилля та взаємоповага дозволять людству рухатись далі шляхом технологічного та соціального прогресу.

Україна має свій трагічний досвід. І ми розраховуємо на те, що міжнародна конференція, приурочена до 25-ої річниці Чорнобильської катастрофи, стане серйозною віхою на шляху глобальної консолідації та вироблення механізмів взаємодії по колективному подоланню екологічних та техногенних загроз.

Останні події у Північній Африці , в країнах Близького Сходу ще раз засвідчили , що період політичних і економічних трансформацій в цих частинах світу буде складним і драматичним .

Але я впевнений, що повернення до часів глобального протистояння не буде.

На заваді цьому стоїть загалом виважена і відповідальна політика провідних світових держав та усієї демократичної спільноти.

Зміни у світі гартують сильних.

З цієї трибуни я хочу звернутись до кожного українця із закликом: досить жалітись і принижуватись.

Україна – сильна і амбітна держава. Настав час проявити український характер, довести і собі, і світові, що Україна – це країна-лідер.

На що ми мусимо спиратись в планах модернізації?

В першу чергу, залишається незадіяним промислово-індустріальний і науковий потенціал нашої країни.

Українська держава має унікальне географічне розташування , що створює ідеальні умови для розміщення виробництв , орієнтованих як на ринки ЄС , так і країн євро - азійського регіону .

Наша країна володіє покладами рідкісних природних копалин, що створює прекрасні можливості для розвитку виробництв.

Україна є лідером по запасам чорнозему і має все необхідне для того, щоб вийти на позиції одного із аграрних лідерів сучасного світу.

Але головне – потужний людський капітал.

Не дивлячись на кризові процеси у вітчизняній освіті, ми все ще маємо розвинену систему підготовки професійних кадрів.

Значний потенціал зберігає вітчизняна академічна та університетська наука.

Є великий кадровий резерв освіченої та професійної трудової сили.

Цей капітал створює реальні передумови для розвитку в нашій країні високоінтелектуальних виробництв та кластерів «економіки знань».

В цих перевагах і потенціалі я бачу основу для стратегії розвитку до 2020 року і далі.

І саме реалізація цього потенціалу розвитку дозволить вийти з кризового періоду в новій якості , з високим економічним статусом , з належним місцем у новому світовому розподілі праці .

Щоб докорінно змінити ситуацію, ми повинні побудувати демократичну модель політичної системи та сучасну, конкурентну державну владу.

В їх основі – верховенство права, розвинена правова культура, збалансована представницька демократія, сильне самоврядування, ефективний державний менеджмент.

Україна сьогодні потребує якісну нову модель економіки, в основі якої - висока продуктивність праці та ефективність виробництв, активні інвестиції у впровадження технологічних інновацій, сприятливий діловий клімат для підприємницької діяльності громадян.

Пріоритетом має стати гуманізація розвитку, забезпечення нової якості життя людей, створення всіх необхідних умов для максимального розкриття її творчого потенціалу.

Саме такими я бачу пріоритетні цілі політики реформ, які були ініційовані мною у 2010 році. І перші кроки вже здійснено.

Нашими спільними зусиллями розроблено програму економічних реформ, почав активно працювати Комітет з економічних реформ.

Прийнята ціла низка значущих нормативних актів, зокрема, конституційний закон про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики, нові бюджетний та податковий кодекси.

У минулому році також започатковані реформи в різних сферах – судовій, регуляторній, державного управління, в освіті та медицині.

Я підтримав громадську ініціативу щодо створення Конституційної асамблеї , мета якої – розробка пропозицій до оновлення політичної системи та внесення відповідних змін до Конституції .

І це – лише частина наших починань.

Але, даючи загальну оцінку роботі влади за минулий період, чи можу я бути задоволений першими підсумками?

Випереджаючи критиків та опонентів, відразу скажу - і відкрито скажу – ні.

Із задумів та планів на 2010 рік ми спромоглися реалізувати щонайбільше третину.

В чому я бачу причини низької ефективності?

Перш за все, 2010 рік засвідчив, що далеко не в усьому влада і суспільство були готові до запропонованих змін.

Бюрократизована державна машина , що виживала за будь - якої влади , по інерції намагається зберегти свої звичні механізми управління , свої адміністративні можливості та корупційні схеми тіньового заробітку .

Національний бізнес, як великий, так і малий, поки що займає вичікувальну позицію: або критика, або спостерігача.

Навіть, так звані, підприємницькі майдани – були скоріше критичною реакцією на дії Уряду, аніж продуктивною пропозицією з конкретними і обґрунтованими проектами для влади.

І врешті-решт, мільйони наших людей за 20 років незалежності дійсно втомилися від очікувань якісних змін.

У певній мірі суспільство призвичаїлось виживати, спираючись лише на власні сили та можливості.

І я розумію побоювання людей, що будь які радикальні зміни можуть погіршити і без того складне їх життя.

Але висновок - категоричний: потрібно зламати практику зволікань та інерції, подолати розгубленість політиків та бюрократичний саботаж.

Запит на зміни, саме на якісні зміни сьогодні став ключовою вимогою до влади, до бізнесу, до громадськості.

Але щоб реформи стали дійсно спільною справою держави , бізнесу , громадянського суспільства , потрібні чіткі і якісні , суспільно значущі орієнтири на майбутнє .

Наші дії по модернізації країни будуть мати успіх лише за умови , якщо кожен крок буде підпорядкований завданням гуманістичного розвитку суспільства , зміцнення та розкриття потенціалу нашого людського капіталу .

Саме в цьому полягає зміст Цілей Розвитку Тисячоліття , що визначені в Декларації Тисячоліття ООН .

І цей гуманістичний зміст закладено в пакет реформ, що націлені на розвиток соціального капіталу.

Перш за все, мова йде про радикальне подолання корупції.

Корупція в Україні – системне явище. Вона руйнує державу і принижує кожного громадянина, який вимушений захищати свої інтереси на основі «тіньових стосунків» з чиновниками.

Сьогодні корупція стала безпосередньою загрозою конституційним правам і свободам громадян.

Тому ліквідація корупційних схем та термінове схвалення антикорупційних законів – це моя категорична вимога.

Але навіть цих кроків замало. «Тіньові» корупційні послуги та корупційну ренту ми зможемо подолати лише за умови, якщо на боротьбу підніметься вся громадськість.

Я підтримаю всі ініціативи , що пов ' язані з моніторингом та виявленням корупціонерів , де б вони не працювали і якою б владою не володіли .

Подолання корупції – це також важливий додатковий ресурс економічного розвитку.

Вимагаю від правоохоронного сектору та від нашого суддівського корпусу неухильного дотримання закону, чесності в розслідуванні справ та при винесенні судового вироку.

Саме так ми зможемо поставити крапку і в тих справах, які тривалий час хвилюють суспільство.

Розслідування зловживань високопосадовців з урядових кабінетів , злочинів проти журналістів та відомих громадських діячів будуть доведені до логічного завершення .

Роками замовчувалась і проблема наркоманії в Україні.

На сьогодні розповсюдження наркотичних засобів та рівень організації наркоторгівлі набув рівня національної загрози .

Боротьба з наркотиками – це боротьба за майбутнє як у людському вимірі, так і в фінансовому.

Торік ми оголосили війну наркоманії та наркоторгівлі. У якнайкоротші терміни чекаю від СБУ та МВС відповідних пропозицій та програм дій.

Особлива увага і піклування – до охорони здоров'я.

І у цій сфері наша першочергова турбота – про дітей, матерів та батьків.

В чому головний сенс реформи охорони здоров'я?

Перш за все, базові гарантовані медичні послуги мають бути беззаперечно забезпечені фінансово і технологічно.

Це безпосереднє завдання Міністерству охорони здоров'я.

В родини мають повернутися сімейні лікарі , які будуть відповідати і турбуватись про здоров ' я кожної дитини , її батьків .

Запрацює страхова медицина для тих, хто заробляє і користується страховими послугами.

Модернізація економіки , зміни в соціальній системі захисту , медицині , інших сферах вимагають і нової якості освіти .

Уже не перший рік Україну лихоманить від різних експериментів та новацій у цій сфері.

Розумію хвилювання студентства, батьків, вчителів щодо нестабільності освітньої галузі.

Але ж давайте також говорити відверто про реальний стан справ.

Сотні вищих навчальних закладів, де формальний підхід до отримання диплому переважає над якістю.

Переважання спеціальностей гуманітарного напрямку над технічними, що вже призводить до дефіциту таких важливих професій як інженер, технолог, конструктор, тощо.

Ще гостріша ситуація в середніх школах та дошкільних закладах.

Нині сотні і тисячі українських шкіл та дитячих садків ледь зводять кінці з кінцями .

Професії вчителя та вихователя залишаються непрестижними.

Послідовне підвищення доходів вчителів, вихователів та реалізація програми «соціальне житло» мають уже найближчим часом повернути довіру і надію цих прекрасних людей до держави.

Переконаний, в питанні реформи освіти ми усі маємо бути союзниками.

Це – загальнонаціональна справа. Розглядаю реформу освіти як одне з ключових завдань 2011 і наступних років.

Подолання корупції у цій сфері , раціональне використання бюджетних ресурсів держави та місцевої влади , підготовка кадрів , впровадження сучасних технологій , формування доступних навчальних електронних бібліотек – ключові напрямки реформи .

Вимагаю від Уряду зваженої програми реформування освіти, яка спиратиметься на широку соціальну підтримку.

Реформа освіти та виховання має пройти широку громадську експертизу.

Зі свого боку я зроблю все, щоб ці реформи супроводжувались максимально швидким впровадженням сучасних технологій: комп'ютеризація шкіл, електронні підручники, бази даних національної та світової літератури.

Переконаний, що саме через реформу освіти ми зможемо впритул підійти і до радикальних змін у сфері науки, яка також потребує не лише підтримки, але й глибокого реформування.

Велика надія – на університети, науково-дослідні установи та наукові центри, які навчаються поєднувати фундаментальну науку з практикою, інноваційними та технологічними рішеннями.

Прискорене комерційне впровадження наукових розробок – це ключ до розвитку інноваційної економіки.

Тому реформа науки, на мою думку, має бути тісно поєднана з завданням розвитку національної інноваційної інфраструктури.

Ще один пріоритет соціальних змін – реформа пенсійної системи.

У мене дуже багато зауважень до ідеології останніх напрацювань.

Я їх висловлював прямо і відкрито. Головна мета цієї реформи – гарантувати достойну старість нашим батькам і, водночас, забезпечити високий рівень захищеності молодих поколінь, наших дітей.

Для цього потрібно оптимізувати ситуацію з Пенсійним фондом, не допустити його знекровлення і залежності від державного бюджету.

Необхідно нарешті навести порядок з необґрунтованими привілеями.

Лише праця і власні досягнення будуть критерієм рівня пенсійного забезпечення.

Потрібні і нові механізми накопичення трудових внесків працюючих.

Врешті решт, потрібно максимально ефективно використовувати страхові накопичення як ресурс для розвитку економіки, в гарантованих і захищених державою сферах.

В результаті, пенсійна система майбутнього перестане бути тягарем для держави.

Вона стане ефективним і надійним джерелом соціального забезпечення і додатковим ресурсом економічного розвитку.

Сьогодні як ніколи стає актуальною і реалізація нових проектів в культурній сфері.

Я переконаний , що розвиток суспільного мовлення , модернізація каналу « Культура », створення в музейному комплексі « Мистецький арсенал » справжнього культурно - освітнього центру , розвиток сучасного українського кіновиробництва , формування єдиної бібліотеки української та світової літературної спадщини – це ті практичні проекти , які забезпечать нову якість освіти і знань для кожного , незалежно від віку і місця проживання .

Економічні зрушення, розпочаті в минулому році, лише набирають обертів.

Вже в цьому році ми в рамках програми реформ визначили 21 напрямок роботи.

І кожен з цих напрямків, з планом реалізації, чітко окреслений в Національному плані дій, проект якого вже готовий до втілення.

Водночас , амбітні цілі , які ми проголосили в 2010 році , потребують більш глибокого осмислення та нових акцентів економічної політики на довготривалу перспективу – як мінімум , до 2020 року .

Основне довгострокове завдання, яке стоїть сьогодні перед нами — темпи і якість зростання конкурентоспроможності економіки, підвищення продуктивності праці.

Необхідно визнати : сьогодні національна економіка залишається здебільшого неефективною , залежною від кон ' юнктури на зовнішніх фінансових та товарних ринках .

До цього часу у структурі вітчизняної промисловості зберігається домінування старих технологічних укладів та виробництва продукції з низькою доданою вартістю .

Базові галузі надзвичайно витратні.

Рівень енергоємності ВВП в Україні дотепер перевищує середні показники по СНД та майже втричі – економічно розвинених країн світу .

І це одна з головних причин нашої залежності від імпорту енергоносіїв у невиправдано великих обсягах.

Відтак, першочерговим пріоритетом для України у середньостроковій перспективі є прискорення інноваційного розвитку, технічне та технологічне оновлення виробничих потужностей, розвиток виробництв 5-го та 6-го технологічних укладів.

Безумовно, структурна перебудова національної промисловості України, підвищення її ефективності та конкурентоздатності потребуватиме значних інвестицій.

Тому успіх інноваційної стратегії буде безпосередньо залежати від здатності держави забезпечити сприятливий інвестиційний клімат , створити належні умови для спрямування фінансових , технологічних , та організаційних ресурсів на інноваційні цілі .

З огляду на це 2011 рік має стати періодом побудови нової нормативно - правової бази захисту прав та інтересів інвесторів , впровадження сучасних механізмів промислової політики та надання державної підтримки високотехнологічним підприємствам та секторам економіки .

Водночас, в Україні залишається значний нереалізований потенціал внутрішнього інвестування.

Для того, щоб мобілізувати ці ресурси в першу чергу необхідно зацікавити громадянина інвестувати у майбутнє.

Уряд має для цього всі необхідні механізми.

У Комітеті економічних реформ ми визначили три важливих до цих пір незадіяних ресурсів розвитку.

По-перше, – це дерегуляція та стимулювання підприємницької ініціативи.

За умови якісної та системної регуляторної реформи вже наступного року можемо розраховувати на вагомий ефект – додаткове зростання ВВП на 2% порівняно з минулим роком та збільшення бюджетних надходжень щонайменше на 6 млрд . гривень .

Особлива увага – розвитку малого та середнього бізнесу.

Зокрема, саме бізнес середньої ланки найбільш орієнтований на інноваційні рішення та проривні технології.

Ефективне використання механізму державно-приватного партнерства дозволить нам спільно сформувати нові галузі виробництва.

По-друге, – це прискорення процесу приватизації.

При раціональній організації процесу державний бюджет може щорічно додатково отримувати десятки мільярдів гривень.

Водночас , прихід ефективного власника розблокує процес технічної та технологічної модернізації виробництв , дозволить підвищити продуктивність праці , а також сприятиме збільшенню доходів державного бюджету , за рахунок надходження додаткових податків .

По-третє, – земля.

На сьогодні мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення гальмує розвиток вітчизняного сільського господарства.

Заборона робить неможливим створення ефективних сільськогосподарських підприємств на основі концентрації земельної власності.

Відтак, заходи щодо запровадження регульованого ринку земель сільськогосподарського призначення слід розпочинати першочергово та невідкладно.

Основне завдання – запуск найближчими роками повноцінного земельного ринку і одночасно, створення надійних правових гарантій використання землі за прямим призначенням.

Водночас наголошую, всі кроки в цьому напрямку будуть здійснюватися в широкому діалозі з громадськістю.

Жодна фермерська родина, що працює на землі, не буде дискримінована.

Майбутнє України як процвітаючої європейської держави залежить насамперед від всіх нас.

Тому особливого значення в рамках курсу реформ набуває реформування сектору безпеки і оборони.

Слід визнати, протягом двадцяти років незалежності цій визначальній складовій держави належної уваги не надавалося.

Тривалий час Україна «споживала» свій безпековий ресурс за рахунок спадщини, що дісталася нашій країні з розпадом колишнього СРСР.

Сьогодні цей ресурс майже вичерпаний. Нині в Україні сектор безпеки та оборони критично послаблений. Зараз ми виправляємо цю ситуацію.

Протягом 2010 року ухвалено радикальні рішення щодо розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу. Створено нову схему управління ним.

У 2010 році нами була підготовлена оновлена Стратегія національної безпеки України.

Вже опрацьовано якісно нову Військову доктрину , яка враховує зміни військово - політичної обстановки і виходить із позаблокової політики нашої держави .

Йде розробка нової Концепції реформування Збройних Сил України, яка визначить нову модель ЗСУ.

В цьому контексті хочу ще раз підкреслити: політика позаблоковості – наріжний камінь української зовнішньої і безпекової доктрини.

Позаблоковість розглядається Україною як послідовна позиція захисту національних інтересів без участі у військових союзах , що створює необхідні можливості для розвитку партнерських , взаємовигідних стосунків із іншими державами та міжнародними організаціями за усіма напрямами .

Ми виходимо з розуміння, що більшість сучасних викликів та загроз мають глобальний характер.

Їх подолання вимагає об ' єднання зусиль країн світу та спільних підходів до забезпечення регіональної та глобальної безпеки . І Україна готова до такої співпраці.

Нашим основним пріоритетом сьогодні є підтримка курсу на глобальне ядерне роззброєння , активна участь у створенні загальноєвропейської системи безпеки і пошук шляхів для остаточної демілітаризації Європейського континенту .

Україна буде послідовною у підтримці ідеї створення без'ядерної зони в центрально-східноєвропейському регіоні.

Для досягнення цієї мети наша держава відкрита для діалогу і співпраці зі всіма країнами-партнерами та міжнародними безпековими організаціями.

Зокрема, Україна буде продовжувати взаємодію з НАТО, реалізовувати спільні проекти з країнами ОБСЄ, ОДКБ, іншими регіональними безпековими структурами.

Україна була і залишиться контрибутором миру і стабільності в глобальному вимірі.

Україна і надалі буде брати активну участь в миротворчій діяльності ООН.

Вже понад рік Україна реалізовує якісно новий зовнішньополітичний курс, в основу якого покладена концепція національного прагматизму.

Її базовими елементами стали позаблоковий вибір , ідеологічно нейтральна політика партнерства у відносинах з Росією та країнами СНД , з Європейським союзом , Сполученими Штатами , Туреччиною , Китаєм , країнами АСЕАН , іншими державами та регіональними об ' єднаннями .

Відмовившись від ідеологічних кліше у зовнішній політиці Україна змогла істотно розширити коло партнерів , розвивати нові вектори дипломатичної активності .

Почали налагоджуватись контакти з країнами Центральної та Південно-Східної Азії, Латинської Америки. Відбувся прорив у відносинах із Китайською Народною Республікою.

Фундаментальною складовою концепції національного прагматизму є стратегія європейської інтеграції України .

Сьогодні Україна веде активний переговорний процес щодо Угоди про асоціацію.

Підписання цієї Угоди створить передумови для повноцінної інтеграції України у європейський економічний, соціальний, культурний та правовий простори.

Вже у цьому році ми прагнемо шляхом компромісу усунути розбіжності в позиціях і вийти на остаточне підписання Угоди про асоціацію та створення Зони вільної торгівлі .

У 2010 році Україна та ЄС зробили якісний крок уперед у сфері безвізового діалогу.

В ході Саміту Україна - ЄС було оголошено про надання Україні Плану дій з лібералізації візового режиму .

Для подальшого просування до безвізового режиму з ЄС у 2011 році ми маємо виконати ряд технічних завдань.

Зокрема, у сферах безпеки документів, міграції, охорони громадського порядку.

Переконаний, що до кінця року ми це зробимо.

Хочу наголосити, що євроінтеграційний курс не був і не буде зашкоджувати розвитку стратегічного партнерства з Росією.

Для України нормалізація відносин з Росією стала невід ' ємною складовою її європейського вибору .

У 2010 році ми виконали важливу частину двостороннього порядку денного: відновили повноцінний діалог, економічне співробітництво і вийшли на нову формулу стратегічного партнерства України та Росії.

Черговим свідченням серйозності наших намірів і закономірним результатом спільної роботи у найближчій перспективі стане підписання Декларації про зміст українсько - російського стратегічного партнерства .

Водночас, наша принципова позиція в тому, що двосторонні відносини мають базуватися на взаємній повазі національних інтересів.

Саме на цій основі ми сьогодні розглядаємо питання співпраці України з Митним Союзом.

Вважаю, що подальший розвиток стосунків з Митним союзом буде спиратись на нову договірну базу щодо угод про вільну торгівлю та можливу пакетну угоду про співпрацю за формулою «3+1».

Це дасть нам змогу забезпечити реальний курс на зближення європейського та євро-азійського економічних просторів.

Ми і надалі розвиватимемо відносини стратегічного партнерства із Сполученими Штатами Америки на основі Хартії 2008 року.

Ми надаємо пріоритетного значення політичному діалогу в безпековій сфері , взаємодії у боротьбі з міжнародним тероризмом і врегулюванні конфліктів .

Україна залишатиметься надійним партнером Сполучених Штатів у підтриманні стратегічної стабільності і безпеки. Це наша незмінна позиція.

Наше завдання – витягнути Україну з історичної «ями» перехідного періоду, в яку вона потрапила через постійні кризи, через боротьбу за владу і власність.

Гарантувати реалізацію неписаних, але життєво важливих, невід'ємних прав кожного громадянина на вільний розвиток, на успіх, на чесне життя і на звичайне людське щастя жити в справедливому, вільному і відкритому суспільстві.

Забезпечити на практиці справедливість і верховенство права.

Злочин має бути засуджений і покараний – морально, адміністративно і кримінально.

Переконаний, що вже в цьому році ми змінимо ставлення громадян до права, і повернемо людям віру у справедливість закону і незворотність покарання.

Україна має стати країною-сучасником 21 століття, а не периферією і ресурсом для розвитку інших.

Ствердитись як сучасна політична нація, що творить історію разом з найбільш амбітними та енергійними суспільствами.

Врешті решт, ми разом забезпечимо поступальний розвиток демократичних інститутів, створимо спільними зусиллями нову Україну.

В цих завданнях – філософія реформ, сенс ідеї модернізації України.

Саме в реалізації цих завдань, на моє глибоке переконання, полягає наша спільна національна мета.

Виступ Президента України Віктора Януковича на урочистому зібранні з нагоди Дня Соборності України

Шановні співвітчизники!

Сьогодні ми відзначаємо річницю важливої історичної події в житті українського народу – проголошення Акту об'єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

22 січня 1919 року Схід і Захід України подали один одному руку, щоб заявити про здійснення віковічної мрії нашого народу – жити у власній соборній державі.

Україна йшла до єдності через глибокі внутрішні конфлікти, війни, через спроби ворогів її незалежності зупинити ходy історії.

Об'єднати українські землі було вкрай складно, проте саме Провидіння додавало сили народу, і він переміг.

22 січня 1990 року, як і в далекому 1919-му, на підтримку соборності українських земель від Львова до Києва утворився “живий ланцюг”.

Відчуття єдності, братерства, прагнення свободи та незборима віра в демократичну, незалежну Україну були для мільйонів громадян потужним поштовхом, що дав надію і став прелюдією до проголошення Незалежності.

Тема єдності суспільства в утвердженні державного суверенітету притаманна не лише нашій історії.

Більшість країн на європейському континенті та за його межами пройшли крізь випробування на здатність ставити інтереси держави вище інтересів окремих політичних сил.

Ті, хто перебороли регіональні та політичні егоїзми, сьогодні належать до клубу провідних держав світу – розвинутих, успішних, що впевнено рухаються шляхом соціально-економічного прогресу.

Сьогодні тема єдності знову набула колосальної ваги.

Ми вступаємо в непростий період, коли заради трансформації України в сучасну, економічно розвинуту демократичну державу, змушені вдаватися до непопулярних реформ, до безкомпромісної боротьби з корупцією, злодійством.

Однак ми, громадяни України разом на Заході і на Сході повинні пройти через ці випробування гідно, як належить народу, що ставить перед собою амбітні цілі і вміє їх досягти.

Вперше за останні 20 років ми зуміли забезпечити політичну стабільність і розпочали глибоку модернізацію держави.

Вперше за всю новітню історію України влада в особі Президента, парламентської більшості й Уряду взяла на себе відповідальність за системні реформи практично в усіх сферах життя та розпочала їх реалізацію.

Це не подобається політикам, які через невміння об'єднувати зусилля, через нескінченні чвари привели країну до глибокої соціально-економічної кризи і тепер намагаються будь-якою ціною повернутися до влади.

Вони говорять про політичні репресії, намагаються дискредитувати нашу державу в очах міжнародної спільноти.

Вони знову кличуть людей на барикади, знову намагаються довести, що частина суспільства належить до патріотів і демократів, а інша – до їх антиподів. Ми це проходили п'ять років тому.

З цього нічого не вийшло. Каміння виявилося розкиданим. Настав час його збирати.

Для цього необхідно пам'ятати про виклики, які стоять перед Україною.

Сьогодні Україна опинилася перед загрозою закріплення за нею статусу ринку збуту низькоякісної продукції, постачальника дешевої сировини і робочої сили, дуже залежного від імпорту енергетичної та високотехнологічної продукції більш розвинених держав.

Проблемою залишається фізична зношеність, моральна застарілість наших виробничих потужностей, неекономне споживання енергетичних ресурсів.

Без модернізації національного промислового і аграрного виробництва та інфраструктури, без налагодження механізмів стимулювання та постійного відтворення інноваційної та інвестиційної активності капіталу та підприємницької ініціативи населення неможливо переламати цю негативну тенденцію, забезпечити сталий розвиток країни та добробут громадян.

Потрібно усвідомити, що процес реформування економіки не завершиться із виходом з кризи.

Час і ресурси для екстенсивного зростання вичерпалися.

Держава, капітал та суспільство повинні порозумітися щодо напрямку і конкретних завдань реформ на середньо- і довгострокову перспективу.

Держава повинна спиратися на високий рівень громадянської довіри, толерантності та солідарності.

Зараз інститути, що покликані захищати громадянські права і свободи, мають найнижчий рівень довіри у державі.

Диспропорції в розвитку регіонів, вражаюча соціальна нерівність та загрозлива демографічна ситуація руйнують основу для громадянської єдності та збереження соціального капіталу.

Тому пріоритетом модернізації гуманітарної сфери має стати відновлення людського капіталу.

На часі – реформування системи середньої та вищої освіти, охорони здоров'я, пенсійного забезпечення.

Відновлення довіри громадян до держави буде здійснюватися через оновлення засад конституційного ладу на основі широкого громадянського консенсусу.

Реформа влади буде спрямована на впровадження нових стандартів справедливості і захисту прав людини у роботі державних адміністрацій, судів та правоохоронних органів.

Сучасна держава повинна брати активну участь у глобальних процесах і впливати на них.

У попередні роки Україна була активним учасником миротворчої діяльності ООН; ми зробили важливий внесок у глобальне ядерне роззброєння; наша присутність на глобальному ринку продовольства є важливим чинником безпеки в низці регіонів світу.

Сьогодні потрібно перейти від хибного вибору між різними глобальними центрами впливу до здійснення збалансованої, спрямованої на відстоювання національних інтересів політики у відносинах з ключовими міжнародними партнерами України.

Стратегічною метою нашої зовнішньої політики є створення загальних умов для повноправного членства України в ЄС.

Зважаючи на ці виклики, я бачу перед нами у 2011 році наступні цілі.

Першочергові зусилля держави мають бути спрямовані на якісне оновлення виробничих потужностей та інфраструктури.

Наша мета – системна модернізація країни, підвищення її конкурентоздатності в посткризовому світі.

Ми продовжимо створювати умови, за яких інвестиції в оновлення виробництва були б вигідні.

Зокрема, в Податковому кодексі вже затверджено нові амортизаційні ставки.

Знижуються ставки двох ключових державних податків – по ПДВ та податку на прибуток підприємств.

Запроваджуються податкові канікули для легкої промисловості, а також для готельного бізнесу.

Прозорий малий і середній бізнес продовжать користуватися перевагами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Ми посилимо зв'язок науки і бізнесу, освіти і виробництва.

В Україні будуть започатковані національні проекти на підтримку інноваційного виробництва.

Ми врахуємо кращий досвід американської “Силіконової долини” та російського “Сколково”.

Будуть створені умови для реалізації проектів у сфері альтернативної, зокрема відновлювальної енергетики.

Держава забезпечуватиме активну підтримку економічної діяльності. Зокрема, це допомога у пошуку перспективних контрактів, це система страхування експортних операцій, та поширення інформації про інвестиційні можливості в Україні.

Окрема увага – на імпорт. Там, де це можливо і доцільно, ми будемо стимулювати імпортозаміщення.

До європейського Чемпіонату з футболу 2012 року ми підготуємо оновлену транспортну інфраструктуру: нові автомобільні і залізничні шляхи, аеропорти, станції метро.

Інновації, інвестиції в людський капітал та інфраструктуру забезпечать появу нових робочих місць, створять основу для сталого зростання зарплат і пенсій, тобто, покращать життя і добробут людей.

По-друге, ми проведемо пакет соціальних реформ.

Передовсім, це пенсійна реформа. Наше завдання полягає в тому, щоб ці зміни відбулися безболісно для людей.

Ми дамо людям відповідну компенсацію, і, по-друге, ми не допустимо зростання безробіття.

Враховуючи уроки економічної кризи 2008-2009 років, ми ухвалимо Державну програму зайнятості населення на найближче десятиліття.

Підвищення якості медичного обслуговування, запровадження страхової медицини на основі сучасного європейського досвіду включатиме підвищення доступності та якості медичних послуг, збільшення ваги профілактичних заходів, зменшення корупції в цій важливій сфері.

На черзі – продовження реформи житлово-комунального господарства.

Якість житлово-комунальних послуг будемо підвищувати, люди будуть сплачувати виключно за ті послуги, які надаються.

По-третє, ми продовжимо реформу влади.

З метою підготовки проекту нового Основного Закону розпочне роботу Конституційна асамблея, яка об'єднає представників всіх зацікавлених політичних сил та громадських організацій, готових до серйозної, професійної дискусії з конституційних проблем.

Влада не нав'язуватиме країні свого бачення конституційних змін і підготує умови для незалежної та відкритої роботи Конституційної асамблеї.

Триватиме реформа державного управління.

Відбудеться подальше скорочення бюрократичного апарату. Дії чиновників будуть постійно відстежуватися в рамках системи антикорупційних заходів. Бізнесу на державі буде поставлено крапку.

Важливим елементом зміцнення демократії стане створення суспільного мовлення, додаткових гарантій відкритості влади та доступу незалежних засобів масової інформації до важливої інформації.

Окремо зупинюся на реформах у секторі національної безпеки.

Перед нами стоїть завдання практично, як кажуть, з “нуля” створити нові національні Збройні Сили.

Держава дбатиме про військову безпеку, починаючи з підвищення соціального статусу військовослужбовців та відродження бойового духу – до формування якісно нової структури Збройних Сил, модернізації озброєнь і пристосування військової доктрини до викликів сучасного світу.

Ми зміцнимо основу нашого оборонного потенціалу.

Ми відновимо інвестиції у розвиток науково-технологічної та науково-кадрової складової оборонно-промислового комплексу.

Буде розпочато створення Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та загальнодержавної системи моніторингу природного середовища.

Завдання, які стоять перед нами на порозі 20-ї річниці Незалежності, важкі та відповідальні. Відповідальність за майбутнє України в цей критичний час лежить на кожному з нас.

Тому головним ресурсом, який є в нашому розпорядженні, є довіра та розуміння необхідності долання тимчасових труднощів заради втілення реформ.

Наш шанс – не в закликах іти на барикади, нищити і руйнувати, а в спроможності до консолідації, розвитку демократії та верховенства права, до подальшого об'єднання Сходу і Заходу.

Цього вчить нас дата 22 січня, цього вимагає від нас відповідальність за Україну.

Як Глава держави я робитиму все від мене залежне, щоб громадяни України відчували себе єдиною родиною.

В ім'я цього я твердо стоятиму на позиціях розвитку демократії і готовий працювати з усіма, хто поділяє ці принципи і здатний поставити національні інтереси вище за власні.

Зі святом Злуки вас, дорогі співвітчизники!

З Днем Соборності!