Горохівська районна державна адміністрація

„Обговорення положень Угоди про створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом”

Зона вільної торгівлі у контексті стратегічних пріоритетів України та ЄС.

Глобальні тенденції економічного розвитку характеризуються переходом до поліцентричного співтовариства, що об'єктивно зумовлює посилення ролі механізмів регіональної інтеграції країн. За умови загострення суперечностей глобалізації регіональну інтеграцію країн можна розглядати як чинник посилення їх конкурентоспроможності у глобальному просторі. У Посланні Європейської Комісії "Глобальна Європа: конкуренція у світі" лібералізація торгівлі як на Єдиному внутрішньому ринку ЄС, так і розширення доступу до ринків третіх країн розглядається як важливий фактор посилення глобальної конкурентоспроможності національних економік країн ЄС через зростання продуктивності праці, економічного зростання, створення нових робочих місць.

Поширення інтеграційних процесів у Європі відповідає національним інтересам України , яка через своє місце у геополітичному просторі є європейською державою та розвивається як складова частина європейської цивілізації . Положення документів, які затверджують стратегію національного розвитку, зазначають, що інтеграція до Європейського Союзу є одним із головних геоекономічних пріоритетів України і чинником її подальшого розвитку.

Водночас , стратегічні цілі нашого розвитку пов ' язані із переходом до інноваційно - інвестиційної моделі розвитку національної економіки на основі формування економіки знань , що є адекватною відповіддю на виклики часу . У цьому контексті зовнішньоторговельні відносини країни мають значний потенціал – за рахунок використання порівняльних переваг країни створюється можливість подолати внутрішні ресурсні обмеження та прискорити процес формування нової більш ефективної моделі соціально-економічного розвитку.

Можна погодитися із думкою авторів дослідження " Перспективи поглибленої вільної торгівлі між Європейським Союзом та Україною ", що " в України немає шансів розбудувати квітучу економіку та суспільство без відкритості та інтеграції до європейської та глобальної економіки з одночасним прийняттям нормальних стандартів передового управління економікою країни . Не будучи країною, чия економіка базується на природних ресурсах, Україна не має іншого вибору, окрім як розвивати конкурентну та диверсифіковану економіку, яка базувалася б переважно на секторах промисловості та послуг".

Можлив ість реалізаці ї переваг країни у світовому економічному просторі, та регіональному зокрема, зумовлена наявністю або відсутністю різноманітних торговельних бар'єрів на шляху руху товарів та послуг через національні кордони. Утворення економічного простору, позбавленого цих перешкод, є шляхом до більш ефективної реалізації можливостей кожної країни.

Досвід країн світу щодо розбудови інтеграційної співпраці свідчить, що цей процес набуває досить різноманітних форм, найбільш поширеною з яких є формування зони вільної торгівлі.

Відповідно до Статті XXIV ГАТТ під зоною вільної торгівлі ( ЗВТ ) розуміють групу з двох або більше митних територій , на яких відмінено мито та інші обмежуючі правила регулювання торгівлі по суті для всієї торгівлі між складовими територіями відносно товарів , які походять з цих територій .

Створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС дозволить сформувати передумови для реалізації чотирьох свобод – вільного руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили – у рамках спільного економічного простору, що забезпечить підвищення ефективності використання основних факторів виробництва.

Інтеграція країни до економічного простору Європейського Союзу є важливим чинником, що повинен спонукати до підвищення конкурентоспроможності як окремих галузей, так і економіки країни в цілому та зростання добробуту. Критерій здатності витримувати конкуренцію на єдиному ринку ЄС можна розглядати як показник високої конкурентоспроможності національної економіки у світовому економічному просторі.

Сучасні торговельні відносини України в межах євразійського простору мають різноманітну просторову спрямованість , тому необхідно оцінювати їх перспективність у контексті стратегічних цілей нашого розвитку . На теперішній час залишаються тісними торговельні зв'язки із країнами східної торговельної зони через географічну близькість, попит на технічно складну продукцію, в якій українські виробники мають переваги в країнах з низьким та середнім рівнем розвитку технологій. Проте, необхідно усвідомлювати часові межі наявних переваг та перспективи їх збереження за умови технологічних зрушень. На східному напрямі зовнішньоторговельної діяльності України у середньостроковому та довгостроковому періодах діє низка факторів:

– відбувається поступове пожвавлення економік країн східної торговельної зони в наслідок виходу із трансформаційної кризи ;

– існує певна подібність процесів економічного та технологічного розвитку країн східної торговельної зони;

– загострюється конкуренція на ринках через приблизно однаковий технологічний рівень;

– відбувається прискорення процесів модернізації виробничої бази країн східної зони.

Зважаючи на темпи розгортання зазначених процесів, східна торговельна зона буде поступово втрачати привабливість у порівняні із західною зоною торговельних відносин, щодо можливостей збереження та реалізації існуючих конкурентних переваг національних виробників. Тоді як зростає привабливість західного напрямку, який супроводжується обміном технологіями та додатковими можливостями щодо залучення зовнішніх ресурсів. Поглиблення торговельної інтеграції з ЄС перед усім зробить можливим подолання технологічної відсталості, залучення та впровадження новітніх технологій, залучення інвестицій та здійснення структурних зрушень як у зовнішньоекономічному секторі, так і в цілому в національній економіці.

Необхідно зважати і на те , що процеси модернізації в Україні наштовхуються на значну інституційну недосконалість , неефективність державної влади та неспроможність інших суспільних інституцій забезпечити суспільний прогрес . Перехід до сучасних форм організації суспільства є необхідною умовою посилення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки. Поглиблення процесів інтеграції у європейський економічний простір супроводжуються формуванням вимог до налагодження ефективного функціонування адміністративної, законодавчої та судової системи України, в тому числі і як партнера в межах зони вільної торгівлі. Відповідність цим вимогам дозволить виконати зобов'язання у таких сферах, як політика конкуренції, яка включає питання надання державної допомоги, державні постачання, технічні стандарти і сертифікація, митні норми та правила походження, і в багатьох інших сферах, на які буде розповсюджуватися діюча зона вільної торгівлі.

Використання досвіду ЄС щодо розбудови суспільства добробуту прискорить реформування української економіки та суспільства, впровадження сучасних стандартів життя (особистої безпеки, освіти охорони здоров'я, якості інформації, екології) .

Євросоюз, як інтеграційне угрупування високого ступеню зрілості, має один з найвищих рівнів внутрішньо регіональної торгівлі – його ринок поглинає біля 60% зовнішньоторговельного обороту країн-членів, половина з яких належать до найрозвинутіших країн світу, а інші учасники демонструють прискорені темпи економічного розвитку. Можливість доступу до такого ємного ринку створює значні можливості для реалізації різноманітних стратегій національних виробників.

Навіть у короткостроковому періоді поглиблення інтеграції з ЄС дозволяє Україні більш ефективно реалізовувати наявні переваги , пов ' язані із її транзитним потенціалом . Територією України проходить 10 транспортних коридорів загальноєвропейської мережі, яка визначена у затверджених міністрами транспорту 23 країн Європи у 1994 р. "Спільних головних напрямах створення транс'європейської мережі". Використання транзитного потенціалу України потребує подальшої розбудови транспортної мережі та запровадження світових стандартів їх використання, що створює передумови для інтенсифікації відносини з ЄС.

Економічна діяльність у спільному економічному просторі навіть у формі зони вільної торгівлі дозволить створити передумови для соціально-економічного прогресу України за рахунок нових можливостей, які пов'язані:

– із зменшенням нетарифних торговельних бар'єрів у торгівлі товарами через відповідність технічним стандартам з ЄС;

– із запровадженням європейських та міжнародних стандартів у сфері послуг;

– створення умов для заохочення інвестицій для розбудови інфраструктури, залучення технічної допомоги;

– із наближення внутрішньої політики у сфері конкуренції, корпоративного управління і регулювання внутрішнього ринку до європейської практики.

Питання створення зони вільної торгівлі належить до стратегічних цілей двостороннього співробітництва між Україною та ЄС, яке спрямован е на забезпечення реалізації національних інтересів і країн ЄС.

Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва України з ЄС, зокрема щодо поглиблення торговельних та економічних відносин, включаючи перегляд передумов створення Зони вільної торгівлі після вступу України до СОТ.

Зовнішня торгівля залишається провідним напрямком розвитку інтеграції України у європейський економічний простір, прискорення процесу конвергенцій економік шляхом лібералізації та паралельному відкритті ринків ЄС та Україною, взаємному збалансуванні торгівлі. Проте проблема полягає у тому, що поглиблення інтеграцій значною мірою залежить від можливості набуття національною економікою нових порівняльних переваг у міжнародній економіці, а їх реалізація потребують подальшого поглиблення інтеграції.

Необхідно зазначити, що перспектива створення ЗВТ між Україною та ЄС визначена вже в Угоді про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною. Відповідно до Ст. 4 УПС доповнення відповідних розділів УПС, зокрема Розділу ІІІ (торгівля товарами) і ст. 49 (що стосується конкуренції) можливе після подальшого просування України по шляху економічних реформ. Проте самою ст.4 прямо не передбачено, що членство України у СОТ має обов'язково передувати початку переговорів про створення ЗВТ, йдеться лише про необхідність просування України по шляху економічних реформ.

Приєднання України до процесів торговельної лібералізації в межах багатостороннього механізму регулювання міжнародної торгівлі в межах СОТ актуалізувало проблематику механізмів поглиблення її європейської інтеграції. Після набуття членства у СОТ, рівень тарифного захисту у торговельних відносинах ЄС та України, не є вагомою перешкодою для нарощування обсягів торгівлі. Тому відміна тарифних бар'єрів не дасть значного ефекту від поглиблення торговельної інтеграції. Цей висновок обґрунтовано практично в усіх ґрунтовних дослідженнях з питання перспектив вільної торгівлі України з ЄС.

Приєднання України до СОТ передбачає виконання нею двох основних принципів багатосторонньої торговельної системи СОТ – режиму найбільшого сприяння та національного режиму у трьох основних сферах – торгівля товарами, торгівлі послугами та захист прав інтелектуальної власності.

Вільний товарообіг є ключовою характеристикою процесу інтеграції у форму ЗВТ. Тарифні бар'єри традиційний спосіб захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, який створює перешкоди для збільшення обсягів взаємної торгівлі, тому питання їх відміни посідає першочергове місце при обговоренні режиму вільної торгівлі. Водночас, постає проблема адаптації вітчизняних виробників до нових умов господарювання, кризових станів економіки за умов лібералізації доступу до внутрішнього ринку та величини соціальної ціни, пов'язаної із скороченням виробництва у неконкурентних галузях. Досвід поглиблення економічної інтеграції ЄС з країнами схожого з Україною рівня розвитку свідчить про використання механізму асиметричного характеру (раніше для ЄС, а для України впродовж кількох років) процесу скасування тарифних бар'єрів, що дозволяє створити більш сприятливі умови для адаптації вітчизняних виробників.

Впровадження цієї моделі із врахуванням інтересів національних виробників повинно мати поступовий характер та передбачати певні етапи:

– лібералізація значної кількості галузей;

– скасування митних бар'єрів, які залишилися після вступу до СОТ;

– асиметричний порядок поетапної відміни обмежень – в ЄС більше ніж Україна – протягом 5 – 10 років;

– захист найбільш "чутливих" секторів економіки протягом пільгового періоду .

При цьому слід наголосити , що укладання такої угоди на тимчасово асиметричній основі відповідає національним інтересам обох сторін , тому що полегшить доступ українських експортерів на ринки країн ЄС , при збереженні тимчасових обмежень імпорту окремих товарів і послуг в Україну , відповідно до положень ГАТТ / СОТ .

На думку експертів Міжнародного центру перспективних досліджень узгодження моделі простої ЗВТ "не супроводжується особливими труднощами (за винятком, можливо, продукції сільського господарства):

– українському уряду вистачить адміністративної спроможності розробити, впровадити та проконтролювати виконання потрібних змін до Митного тарифу України;

– впровадження змін не наражатиметься на відчутний політичний опір;

– підвищиться конкурентоспроможність української продукції на європейських ринках без втрати внутрішнього ринку;

– торгівля в умовах нульових митних тарифів не потребуватиме додаткової освіти або кваліфікації працівників митниць і суб ' єктів зовнішньоекономічної діяльності ".

Поглиблена торговельна інтеграція ( ЗВТ +) з ЄС передбачає здійснення реформ внутрішньої економічної політики спрямованої на модернізацію вітчизняної економіки та інституційних реформ , а також поєднання гармонізації та взаємного визнання на ринках товарів і послуг України та ЄС , на умовах договорів із країнами , що готуються до вступу , та з Норвегією , Швейцарією та Туреччиною , щоб зменшити чи скасувати відмінності у нормах , які покликані створювати бар ' єри у торгівлі .

Водночас , існують дещо різні підходи до визначення пріоритетних напрямів реформування національної економіки у контексті поглиблення регіональної інтеграції , які містяться у розробках , запропонованих фахівцями різних дослідницьких центрів .

Розробка проблем формування поглибленої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС ( ЗВТ +) фахівцями СЕ PS, оприлюднена у досліджені " Перспективи поглибленої вільної торгівлі між Європейським Союзом та Україною " виокремлювала такі пріоритети :

– розширення принципу свободи руху не лише на товари і послуги, а й на капітал і (безперечно, з тривалим перехідним періодом) робочу силу;

– зменшення нетарифних обмежень у торгівлі товарами через гармонізацію та / або взаємне визнання оцінки відповідності технічним стандартам з ЄС ;

– повного відкриття всіх секторів сферою послуг та узгодження правил регулювання внутрішнього ринку з європейськими та міжнародними стандартами;

– посилення зобов'язань з наближення політики щодо конкуренції, корпоративного управління і регулювання внутрішнього ринку до європейської практики, а також окремих елементів охорони довкілля;

– створення умов для супровідних заходів, зокрема для технічної допомоги, інвестицій для розбудови інфраструктури, освіти, підготовки персоналу.

Водночас Нідерландська консультаційна група ECORYS, яка на замовлення Генерального Директорату Європейської Комісії з торгівлі виконала спільно із українським дослідницьким центром CASE Ukraine дослідження щодо оцінювання впливу створення ЗВТ на стабільність торгівлі між Україною та ЄС виокремлює серед пріоритетних напрямів реформування такі :

– приватизація державних компаній (швидший потрібний темп);

– практика державної закупівлі і закони для прав власності.

Автори дослідження стверджують, що скорочення адаптаційного періоду буде корисним обом учасникам інтеграційного процесу, як і модель поглибленої торговельної інтеграції.

Серед першочергових завдань поглибленої ЗВТ автори дослідження визначають наступні:

– прийняття сільськогосподарських стандартів :

– покращання практики корпоративного управління в Україні.

Глибока та всебічна зона вільної торгівлі як рішучий крок для інтеграції України до внутрішнього ринку Європейського Союзу: погляд з ЄС .

Добробут, стабільність та верховенство права є ключовими елементами стосунків Європейського Союзу з Україною. Протягом останніх років Україна пройшла крізь серйозні політичні трансформації та в багатьох аспектах була лідером із впровадження змін у регіоні. Саме через це Україна стала першою країною в рамках Східного партнерства, якій Європейський Союз запропонував новий тип Угоди про асоціацію як великий крок, що приведе Україну ближче до Європейського Союзу завдяки політичній асоціації та економічній інтеграції.

Угода про асоціацію включить у себе заснування зони вільної торгівлі між двома партнерами. Аби позначити її виняткові та далекосяжні амбіції, цю зону вільної торгівлі було названо «глибокою та всебічною». Традиційно, стандартні зони вільної торгівлі передбачають взаємне відкриття ринків для товарів та послуг. Зона вільної торгівлі між Європейським Союзом та Україною йде значно далі. Українські закони та стандарти стануть сумісними із законами та стандартами Європейського Союзу, які стосуються торгівлі та пов'язаних із торгівлею питань.

До внутрішнього ринку Європейського Союзу входять 27 держав-членів ЄС. Усунення перепон, із якими стикаються економічні оператори, а також впровадження високих стандартів захисту споживачів є тим міцним фундаментом, на якому функціонує ЄС. Економічна лібералізація всередині внутрішнього ринку створила, можливо, один із найзаможніших та стабільніших регіонів у світі. Зона вільної торгівлі забезпечить поступову і якнайповнішу інтеграцію України до внутрішнього ринку ЄС. Йдеться про усунення перепон у сфері торгівлі товарами, надання послуг та інвестиційних потоків. Для досягнення цієї мети поширення ключових принципів внутрішнього ринку на Україну надасть переваги для:

– внутрішніх та закордонних інвесторів та підприємців , адже підвищення правової певності породжує довіру і чесне та дружнє для бізнесу середовище , а також зменшує корупцію (завдяки спрощенню митних та інших адміністративних процедур чи завдяки впровадженню прозорих правил конкуренції);

– споживачів , адже внутрішній ринок ЄС передбачає ліпшу якість та вищу безпечність товарів ( завдяки утвердженню сучасних стандартів у сфері промислових товарів та безпечності харчових продуктів );

– винахідників та митців , адже їхні ідеї та їхня творчість будуть ліпше захищені завдяки вищим стандартами захисту та зміцнення прав інтелектуальної власності ;

– центральних та місцевих органів влади, адже завдяки прозорій та заснованій на принципах конкуренції системі державних закупівель вони зможуть ефективніше витрачати кошти, а отже заощаджувати гроші платників податків;

Україна та ЄС погодилися на застосування цього підходу щодо створення глибокої та всебічної зони вільної торгівлі у 2008 році, на початку переговорного процесу. Сторони підтримали завдання відкриття своїх ринків, а також створення сучасного, прозорого та передбачуваного середовища для споживачів, інвесторів та бізнесменів з обох сторін.

На що саме Україна може сподіватися, створюючи глибоку та всебічну зону вільної торгівлі (ГВЗВТ):

Істотні економічні здобутки : передбачуване правове та інституційне середовище , зініційоване та посилене глибокою та всебічною зоною вільної торгівлі , істотно підвищить привабливість України як економічного партнера . Воно сприятиме налагодженню контактів між бізнесовими гравцями та спонукатиме до зростання закордонних та українських інвестицій, вкрай потрібних для реструктурування та модернізації української економіки. За оцінками незалежних консультантів «The prospects of Deep Free Trade between the European Union and Ukraine»,Centre for European Policy Studies, 2006), ГВЗВТ з ЄС може принести істотні переваги для України. Повне усунення торгівельних бар'єрів між ЄС та Україною, а також ефективніші ринки капіталу та ліпша якість інституцій в Україні можуть із часом подвоїти експорт з України до ЄС .

Потужніше зовнішнє закріплення процесу реформ : Україна має у майбутньому продовжувати реформи на шляху до повноцінної ринкової економіки , для того , щоб забезпечити стійке економічне зростання та нові можливості для усіх економічних гравців . Реформи, про які йдеться в Угоді про асоціацію, зокрема в частині щодо створення ГВЗВТ, формуватимуть у цьому контексті відповідний план дій. Водночас ГВЗВТ створить прозорий сценарій для економічних операторів, які зможуть підготувати свої стратегії, ґрунтуючись на погодженому календарі нормативно-правового зближення з правовими рамками ЄС

Відкриття ринків – виклики , але й можливості : взаємне та поступове зняття бар ' єрів у доступі до ринків , засноване на програмі створення ГВЗВТ , може бути викликом для певних галузей в Україні , якщо вони не використають можливі перехідні періоди для необхідної адаптації . Водночас лібералізація імпорту з боку України може надати її компаніям ліпший доступ до постачання ресурсів, товарів та обладнання, що потрібні для їхньої роботи, в такий спосіб сприяючи модернізації процесу виробництва. З точки зору експорту, українські виробники та експортери отримають вільний доступ до ринку ЄС, що об'єднує понад 500 мільйонів споживачів із високим рівнем доходів, - споживачів майже всіх товарів, які перебувають у торгівельних потоках між Україною та ЄС .

Спонукання до інвестицій в Україну : аби повернутися на шлях до стабільного економічного зростання і міцно на ньому закріпитися , Україна має підвищити обсяги внутрішніх та закордонних інвестицій , що надасть їй змогу тісніше інтегруватися до міжнародних ринків та ланцюгів постачання , а також реструктурувати та модернізувати свою економіку . Однак без поступу у впровадженні інституційних реформ Україна може втратити шанс скористатися своїми вирішальними порівняльними перевагами. ГВЗВТ допоможе створити сприятливий бізнесовий клімат та привабити інвесторів. Вона здійснить це завдяки позитивному впливові на процес усунення чи спрощення надто ускладнених, непередбачуваних та часто неякісно виконуваних норм, що регулюють бізнесовий сектор .

Переваги для українських споживачів: поступове усунення наявних митних тарифів та нормативно-правових бар'єрів підвищить розмаїття та якість продуктів та послуг, доступних для споживачів. Окрім цього, конкуренційний тиск, що його породжуватиме лібералізація доступу до ринків, спонукатиме до спеціалізації, в такий спосіб знижуючи вартість виробництва та стимулюючи інновації. Ліпша якість товарів покращує загальні стандарти життя. Як наслідок, ГВЗВТ принесе істотні переваги для добробуту громадян України .

Вплив на доходну частину державного бюджету: нині доходи від митних тарифів складають 4,4% державного бюджету України. Досвід свідчить, що короткострокова втрата через усунення митних тарифів, яке передбачене створенням ГВЗВТ, буде більше ніж компенсована за рахунок зростання нових доходів держави. Йдеться про доходи від непрямих податків, що їх сплачують компанії, які використовують нові ринкові можливості, та від загального імпульсу, що його отримає економіка. Бюджетні витрати на правові та інституційні реформи в ділянках, пов'язаних із торгівлею, нині користуються, чи користуватимуться, підтримкою з боку Європейського Союзу чи коштів міжнародних фінансових інституцій (МФІ). Загальний обсяг технічної допомоги Україні з боку ЄС протягом 2011-2013 років досягне близько 552 мільйонів євро .

Переваги для всіх, що їх принесе зона вільної торгівлі: у 2009 році Україна була 24-м за величиною торгівельним партнером ЄС. Європейський Союз є для України, натомість, найбільшим торгівельним партнером. На ЄС припадає третина українського експорту, тимчасом як в Україну прямує тільки 1% усього експорту з ЄС. Ця асиметрія торгівельних відносин, а також той факт, що середній рівень тарифів у ЄС є нині вищим, ніж в Україні, означає, що після набуття чинності ГВЗВТ та завершення процесу лібералізації торгівлі Україна може очікувати на отримання істотних економічних переваг у середньостроковій та догостроковій перспективі. Україна може потребувати часу, приміром, для наближення до норм безпечності товарів та стандартів якості, поширених у ЄС. Однак, зрештою, швидкість правових та інституційних реформ у цій ділянці та паралельні зміни у виробничих галузях і визначатимуть те, коли саме українські економічні гравці зможуть здобути переваги, що їх пропонує ГВЗВТ. У рамках переговорного процесу Україна має цілковите право зазначити, скільки часу вона потребуватиме для здійснення цих та інших реформ. Запропонована угода про вільну торгівлю може йти настільки далеко, наскільки Україна сама цього прагне, та може бути адаптована до легітимних інтересів та стримувальних факторів України. Політична стабільність та стабільний і гармонійний розвиток української економіки мають велику важливість для ЄС. Саме тому ЄС запропонував українській владі цю Угоду про асоціацію, зокрема її частину щодо створення глибокої та всебічної зони вільної торгівлі – як інструмент, що забезпечує потужну підтримку внутрішнім реформам в Україні .

Україна вільна укладати будь - які інші угоди про вільну торгівлю відповідно до своїх економічних пріоритетів . Однак, за логікою, ці угоди не мають загрожувати зобов'язанням, взятих в рамках створення ГВЗВТ. Треба належним чином взяти до уваги той факт, що Україні буде складно вести перемовини про зону вільної торгівлі з ЄС, якщо вона приєднуватиметься до митного союзу (МС) із іншими країнами, які не мають із ЄС лібералізованого торгівельного режиму і які застосовують спільний митний тариф до імпорту з країн, що не входять до цього митного союзу. Унаслідок цього, попри складність питань, пов'язаних із членством України в СОТ, які ще треба розв'язати, входження до такого митного союзу чинитиме вплив на привілейовані торгівельні відносини, що їх має вибудувати ГВЗВТ .

Що ГВЗВТ додасть до нинішнього доступу товарів до ринку ЄС? Нині Україна користується перевагою односторонніх торгівельних поступок з боку ЄС за допомогою так званої Генеральної системи преференцій (ГСП). Порівняно з ГВЗВТ, ця система надає досить обмежені переваги. В рамках ГСП лише близько половини експортованих товарів користуються безтарифним доступом до ринку ЄС. На деякі товари, що мають особливу важливість для України (сталь, текстильні вироби та одяг, добрива) і досі діють тарифні мита, хоча й дещо знижені. Щойно Глибока та всебічна зона вільної торгівлі замінить Генеральну систему преференцій, тарифи буде усунено щодо майже всіх товарів; крім того, сторони знижуватимуть нормативно-правові перепони. Це буде головним поліпшенням порівняно з нинішнім режимом ГСП, що має односторонній та тимчасовий характер, а також недоступний для модифікації в рамках переговорного процесу .

Поточний стан переговорного процесу в рамках Робочої групи з питань створення зони вільної торгівлі .

На сьогодні переговори між Україною та ЄС щодо створення зони вільної торгівлі відбуваються в межах окремої Робочої групи у рамках переговорного процесу з укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС .

Положення щодо створення зони вільної торгівлі мають стати інтегрованою базовою частиною майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом .

Офіційні переговори відбуваються у рамках 3 блоків:

2) блоку щодо послуг, заснування компаній, інвестицій, руху капіталу та платежів;

6. Сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері.

9. Торговельні відносини в енергетичній сфері.

10. Послуги, заснування компаній, інвестиції, рух капіталу та поточні платежі.

13. Конкурентна політика: антимонопольні заходи.

До основних принципів, що мають бути закладені в угоду про створення ЗВТ між Україною та ЄС, належать:

– побудова Угоди про ЗВТ на принципах СОТ. Основними принципами СОТ є захист національної промисловості через тарифи, зв'язування тарифів, забезпечення режиму найбільшого сприяння та національного режиму;

– отримання доступу до всіх переваг внутрішнього ринку ЄС (або істотного наближення до них);

– строковість. В угоді мають бути визначені точні рамки перехідних періодів, протягом яких відбудеться поступова лібералізація торговельних відносин, а також зафіксований конкретний час скасування усіх обмежень.

Наразі відбулось сімнадцять раундів офіційних переговорів, включаючи власне відкриття переговорного процесу:

2008 рік: 23 – 25 квітня в Брюсселі; 7 – 11 липня в Києві; 20 – 24 жовтня в Брюсселі;

2009 рік : 27 – 30 січня в Києві ; 30 березня – 3 квітня в Брюсселі ; 30 червня – 3 липня у Києві ; 5 – 9 жовтня 2009 у Брюсселі ; 07 – 11 грудня у Києві ;

2010 рік: 1 – 5 березня у Брюсселі; 26 – 28 травня у Києві; 5 – 9 липня у Брюсселі; 4 – 8 жовтня у Києві; 6 – 10 грудня у Брюсселі;

2011 рік: 7 – 11 лютого у Києві; 4 – 8 квітня у Брюсселі; 20 – 24 червня 2011 року у Києві; 15 – 18 вересня у Брюсселі.

Наповнення майбутньої ЗВТ буде спрямовуватися на досягнення максимально глибокої економічної інтеграції, до якої будуть готові сторони, та не матиме аналогів з попередньої практики Євросоюзу.

Запровадження режиму вільної торгівлі відбуватиметься в рамках всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі у форматі “ЗВТ+” з акцентом на регуляторному співробітництві.

Формат " ЗВТ +" передбачає , що скорочення та ліквідація торговельних обмежень у рамках режиму вільної торгівлі стосуються не тільки лібералізації виключно двосторонньої торгівлі товарами , а також обумовлені згодою сторін лібералізувати додатково такі сфери як торгівля послугами , режими прямих іноземних інвестицій та державні закупівлі .

Зважаючи на те, що невід'ємною частиною поглибленої ЗВТ буде приведення українського законодавства та практики у відповідність до норм та положень ЄС, особливого значення набуває положення щодо застосування міжнародних та Європейських стандартів та інструментів у відповідних сферах співпраці.

Стратегія переговорів базується на необхідності досягненні балансу інтересів. Основним принципом, яким керується Українська делегація на переговорах з Євросоюзом щодо створення зони вільної торгівлі, є максимальне забезпечення інтересів українського бізнесу з точки зору реальних перспектив доступу на ринки ЄС, а не власне фіналізація переговорного процесу до якоїсь конкретної дати. Тобто, ефективне просування переговорів, залежить, в першу чергу, від реальних перспектив доступу на ринки товарів, послуг, капіталу.

За результатами 17 раундів переговорів сторони досягли принципових домовленостей в таких сферах, як сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері, торгівля товарами, захист прав інтелектуальної власності, конкуренція: антимонопольне законодавство і концентрація та державна допомога. Попередньо завершено узгодження положень розділів "Транспарентність", "Адміністративне співробітництво в митній сфері", "Правила походження товарів", "Врегулювання суперечок", "Державні закупівлі", "Технічні бар'єри в торгівлі". Майже завершено обговорення за розділами "Інструменти торговельного захисту" та "Санітарні і фітосанітарні заходи".

Водночас, існує низка питань, що становлять сферу особливого інтересу переговорних команд та вимагають додаткової концентрації зусиль сторін. Зокрема, це тарифна лібералізація торгівлі товарами, торговельні аспекти енергетичного співробітництва, взаємний захист географічних зазначень, торгівля послугами.

Також , з метою прискорення переговорного процесу за взаємної згоди Сторін 16-17 травня та 11 – 12 липня 2011 року в м . Брюсселі , а також 27 – 28 липня 2011 року у м . Києві відбулись міжраундові робочі консультації , під час яких були обговорені найбільш принципові питання переговорного процесу між Україною та ЄС щодо створення зони вільної торгівлі , зокрема , доступ до ринку послуг , скасування експортних мит , доступ до ринку промислової продукції ( легкові автомобілі та секонд - хенд ), торговельні аспекти енергетичного співробітництва .

При цьому обидві Сторони налаштовані на пошук компромісних рішень та прагнуть досягнення остаточних домовленостей для підписання Угоди про асоціацію, включаючи положення про зону вільної торгівлі вже в цьому році. Поряд з цим, поступово проходитиме гармонізація національного законодавства та відбуватимуться необхідні інституційні зміни для підвищення конкурентоспроможності економіки України у рамках спільного економічного простору з ЄС.

На парламентських слуханнях " Про стан і перспективи розвитку економічних відносин з ЄС ( зона вільної торгівлі ) та Митним союзом ", що відбулися у Верховній Раді України 11 травня 2011 р . Заступник міністра економіки Валерій П ' ятницький зазначив , що угода про вільну торгівлю з Європейським Союзом , це , передусім , не зниження тарифів і будь - які інші речі , а серйозна регуляторна реформа . Сьогодні йде робота над формуванням, фактично, стратегії реформування або адаптації українського законодавства, інституційних змін, підвищення спроможності як урядових структур, так і бізнесу, виконувати умови майбутньої угоди про вільну торгівлю, і конкурувати разом з Європейським Союзом на єдиному ринку. За його словами, амбіції цієї угоди полягають у тому, щоб створити той економічний простір, де було б забезпечено вільний рух товарів, досить вільний рух послуг і певні свободи руху капіталу та певні свободи руху робочої сили в тих частинах, які безпосередньо стосуються переважно торгівлі послугами.

Він підкреслив , що , якщо говорити про те , як формуються позиції , якими ті або інші елементи на переговорах визначають українську позицію , то це в першу чергу виходить з того , що ми є членами Світової організації торгівлі . "Позиція є концентрацією інтересів різних сфер бізнесу, тому що з самого початку, коли почалися переговори і позиція формувалася, було зібрано всі пропозиції від бізнесових структур і всіх зацікавлених інституцій, асоціацій, неурядових організацій, на основі цього була сформована пропозиція і сьогодні ця робота триває. Вона триває в оперативному режимі, який дозволяє до кожного раунду переговорів робити ті або інші погодження як з бізнесом, так і уточнювати нашу позицію".

20 жовтня 2011 р. Україна і ЄС оголосили про завершення переговорів щодо глибокої та всебічної зони вільної торгівлі.

Місцевий розвиток, орієнтований на громаду

Україна є невід'ємною та органічною частиною Європи. Одним з важливих пріоритетів реалізації державної політики України є моніторинг та втілення кращих світових практик у галузі державного управління та місцевого самоврядування, активна участь у роботі провідних міжнародних та політичних організацій.

9 листопада 1995 року Україна набула членство у Раді Європи, основній міжнародній політичній організації Європи. Метою Ради Європи, згідно Статуту, є досягнення більшої інтеграції між її членами задля збереження та втілення у життя спільних ідеалів і принципів, а також сприяння економічному та соціальному прогресу. Діяльність Організації охоплює такі сфери суспільного життя, як права людини, засоби масової інформації, правове співробітництво, соціальне єднання, охорона здоров'я, освіта, культура, культурна спадщина, спорт, молодь, місцева демократія і транскордонне співробітництво, навколишнє середовище і регіональне планування.

Міжнародно-правові документи Ради Європи (хартії, договори тощо) розроблені в Організації та ратифіковані країнами-членами поряд з документами Європейського Союзу становлять основу європейської міжнародно-правової бази, закладають підвалини сучасних європейських демократичних стандартів функціонування країн, сприяють їх сталому та ефективному розвитку.

З метою активізації політичного, економічного, соціального, культурного розвитку та забезпечення підвищення рівня життя та якості послуг, що надаються населенню, під час вступу до Ради Європи Україна взяла на себе відповідні зобов'язання, в тому числі стосовно імплементації міжнародно-правових документів, що визначають кращі стандарти та принципи функціонування самоврядування на місцевому і регіональному рівні, підтримки європейських ініціатив та практик забезпечення сталого розвитку місцевої і регіональної демократії.

Основним міжнародно-правовим документом для країн-членів Ради Європи, який містить стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування є Європейська хартія місцевого самоврядування (ЄХМС). 15 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування без застережень. Відповідно до статті 9 Конституції України, Хартія стала частиною національного законодавства України, а усі її положення у повному обсязі мають обов'язкову юридичну силу для України.

Основним органом Ради Європи, на який покладено функції розвитку місцевого самоврядування, захисту інтересів органів місцевої і регіональної влади, забезпечення їх участі у процесах європейської інтеграції, а також моніторинг дотримання країнами-членами Ради Європи положень Європейської хартії місцевого самоврядування є Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи, заснований у 1957 році.

«Європейський тиждень місцевої демократії» - нова політична ініціатива Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи та Європейського комітету місцевої та регіональної демократії. Цей захід щорічно організовується місцевими органами влади усіх держав - членів Ради Європи з метою просування принципів місцевої демократії та сприяння демократичній участі на місцевому рівні.

Проведення заходу призначено на тиждень, що включає 15 жовтня - дату відкриття для підписання Європейської хартії місцевого самоврядування у 1985 році. За допомогою цього правового інструменту держави-члени Ради Європи, які підписали Хартію, зобов'язуються втілювати принципи місцевого самоврядування в своєму національному законодавстві.

Основними цілями проведення «Європейського тижня місцевої демократії» визначено :

підвищення рівня обізнаності громадян Європи стосовно діяльності місцевих органів виконавчої влади та можливості брати участь у прийнятті рішень на місцевому рівні;

заохочення членів муніципальних рад та державних службовців до участі у демократичному процесі на місцевому рівні з метою запровадження стандартів публічної етики як основи відносин з громадянами;

розвиток місцевої демократії як компоненту становлення демократичної Європи та інформування громадськості про роль Ради Європи у цьому процесі.

У рамках «Європейського тижня місцевої демократії» протягом одного або декількох днів можливе проведення різноманітних заходів: розповсюдження інформації, день відкритих дверей, дебати з представниками місцевої влади, конкурси, навчальні ігри тощо. Особливу увагу слід приділити залученню молоді до суспільно-політичного життя на місцевому рівні.

Перший «Європейський тиждень місцевої демократії» в Україні було проведено 15-22 жовтня 2007 року. У більшості регіонів було успішно впроваджено ряд заходів, які сприяли залученню громадян, молоді до справ місцевого самоврядування та кращому усвідомленню ними європейського вектора розвитку нашої країни.

Тепер «Європейський тиждень місцевої демократії» проводиться в Україні щорічно як загальноєвропейський захід з метою залучення дедалі ширшого кола учасників.

Проведення таких заходів на місцях під єдиним "гаслом" на всьому континенті має підсилити розуміння того, що "місцевий" і "європейський" підходи до здійснення самоврядування не протистоять один одному, а взаємно один одного доповнюють. Місцева демократія є загальною європейською цінністю та повинна спиратися на кращі досягнення та практики в галузі управління та демократії.

З метою інформування громадян про історію і сьогодення Європейського Союзу, євроатлантичні та євроінтеграційні процеси, що відбувають в Україні в усіх навчальних та професійно-технічних закладах району пройшли культурно-розважальні заходи, присвячені Дню Європи, виховні години, вікторини, конкурси із знання історії та сучасності розвитку Європейського Союзу.

Підготовча робота була розпочата заздалегідь на уроках, зокрема на уроках історії, права, географії, української і зарубіжної літератури

У початковій школі дітей ознайомлювали з географічним положенням Європи і, зокрема, України на карті світу та особливостями європейського регіону.

В середніх класах учні ознайомлюються з основними етапами та моментами відносин України-Євросоюз. У молодших класах проводилися бесіди, години спілкування на тему: «Україні є чим зацікавити Європу», конкурс малюнків «Моя місцевість в Європі». Серед старшокласників проведено диспут на тему: «Українсько-польські відносини у контексті європейської інтеграції», проводилися «круглі столи»: «Наш вибір європейський», проведено конкурс учнівських робіт на тему: «Україні є чим зацікавити Європу».

Проведені новини тижня з учнями на тему: «Від шкільного порога – до євроосвіти», тематичні вечори «Молодь міста та європейський вибір», «Ми – громадяни Європи», брейн-ринг «Хто знає історію європейських країн», випущено стінгазети «Європа – моїми очима».

В НВК «ЗОШ 1-111 ст.-гімназія» м. Горохів діє європейський клуб «Шкільна планета». Члени клубу проводили шкільну «Європейську олімпіаду». Ними проведено відкрите засідання «Україна і ЄС в майбутньому».

Учнівські колективи 5-8 класів були запрошені на відкриту виховну годину «Парад країн Європи», яку готували учні 7-г класу і класний керівник Рузак Р. В.

20 травня відбувся шкільний фестиваль традицій та звичаїв країн - членів ЄС «Євробачення», який готували учитель зарубіжної літератури Міндюк Г. М., учитель англійської мови Гань Т.П., учитель німецької мови Дубець Г.А., учитель польської мови Зелінська Т.В. та учні. Під час фестивалю були представлені звичаї, традиції, культура та національна спадщина країн– членів ЄС у формі презентацій, сценок, танцювально-музичних композицій. У рамках фестивалю відбулась презентація шкільного європейського клубу «Планета», керівником якого є Волощук В.Ф.

У Горохівському державному сільськогосподарському коледжі ЛНАУ було проведено студентську науково-практичну конференцію: «Проблеми та перспективи інформаційної політики з питань євроатлантичної інтеграції України на регіональному рівні» та літературний конкурс «Європейська інтеграція України очима молоді», молодіжний захід, в рамках якого організовано інтелектуальну вікторину «Все про Європу», а також проведені тематичні дискусії «Подорож Європою».

У всіх бібліотечних закладах району проведено виставку художньої, науково-популярної літератури, огляди періодики за європейською тематикою «Світ європейської культури», оформлено книжкові виставки, тематичні полички «Україна – серце Європи». В Горохівському та Берестечківському історичних музеях проведено «день відкритих дверей», присвячених Міжнародному дню музеїв та Дню Європи. В центральній районній бібліотеці проведено брифінг на тему: «Європейські принципи місцевої та регіональної демократії» за участю заступника міського голови С.Рака. В заході взяли участь вчителі історії, учнівський актив шкіл міста.

На районному стадіоні «Колос» пройшли районні змагання із футболу, присвячені Дню Європи.

НАТО-організація північноатлантичного договору-4 квітня 1949 року. Членами НАТО є 26 держав Європи Північної Америки. Штаб-квартира організації розташована в Брюсселі( Бельгія).

Перші контакти встановлені восени 1991 р. Перший візит Генерального секретаря НАТО М. Вернера до Києва - 22-23 лютого 1992 р. Перший візит Президента України ( Л. Кравчука) до штаб - квартири НАТО- 8 липня 1992 р.

Березень 1992 р. Україна стала членом Ради Північноатлантичного співробітництва (РПАС).

8 лютого 1994 р. Україна підписала Рамковий документ програми «Партнерство заради миру». В результаті, підрозділи Збройних Сил України отримали можливість брати участь у спільних з країнами-членами та партнерами НАТО військових навчаннях.

14 вересня 1995 р . Прийнято сп і льну заяву України і НАТО щодо започаткування «розширених і поглиблених» відносин, які наприкінці 1996 року дійшли у своїй еволюції до особливих та ефективних», заклавши основи для початку 20 березня 1997 року офіційних відносин особливого партнерства між Україною та НАТО.

30 травня 1997р. Україна стає спів засновницею та учасником наступниці РПАС-Ради євроатлантичного партнерства, до якої входять 23 держави-партнери.

9 липня 1997р. Україна та НАТО підписують Хартію про особливе партнерство. Створюється унікальний орган координації співпраці, в рамках якої діють спільні робочі групи з питань воєнної реформи, озброєнь, економічної безпеки, планування на випадок надзвичайних ситуацій, з питань науки і захисту довкілля.

22 листопода 2002р. на засіданні КУН у Празі було схвалено План дій Україна-НАТО, в рамках якого реалізуються щорічні Цільові плани Україна-НАТО.

21 квітня 2005 р. на засіданні КУН у Вільнюсі започатковано Інтенсифікований діалог з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ.

22 жовтня Президент В. Ющенко на відкритті засідання Ради міністрів оборони країн Північно-Східної Європи у Києві підтвердив незмінність курсу України на членство у НАТО та ЄС і закликав європейських партнерів підтримати нашу державу у її прагненні приєднатись до Плану дій щодо членства.

18 січня 2008 р. Міністр закордонних справ В.Огризко передав Генеральному секретарю НАТО Яапу де Хооп Схеферу листа за підписами Президента, Голови Верховної Ради та Прем'єр- міністра України, в якому висловлюється спільна позиція щодо необхідності та готовності України приєднатися до ПДЧ в ході самміту Організації в Бухаресті.

29 січня 2008 р. Прем'єр - міністр України Ю. Тимошенко провела зустріч Генеральним секретарем НАТО Я. Схеффером, що відбулася у штаб-квартирі НАТО.

Індивідуальна програма партнерства між Україною та НАТО

В рамках програми « Партнерства заради миру » Україна бере участь у реалізації Робочої Програми Євроатлантичного Партнерства і складається із заходів міжнародного співробітництва(навчальних курсів, семінарів,конференцій, робочих зустрічей, експертних засідань).

Протягом 2007 року МЗС України забезпечило координацію участі міністерств та відомств України у заходах міжнародного співробітництва. Із 334 заходів у рамках ІПП-2007 взяли участь у 275 заходах.

Україна посідає друге місце серед країн-партнерів за інтенсивністю співробітництва у рамках програми НАТО «Безпека через науку», який належить Комітету НАТО з науки заради миру та безпеки, зокрема, за кількістю проектів та гарантій на їх реалізацію.У 2002р. у програмі взяли участь майже 400 українських учених. Україна отримала близько 200 наукових стипендій і грантів.41 грант надано на здійснення прикладних досліджень у сферах мікрохірургії та біотехнологій, ядерної фізики та гідрології, захисту довкілля та створення водочисних споруд.На науку в Україні виділяється майже 10 відсотків коштів у рамках цивільного бюджету НАТО.НАТО спрямувало 500 тисяч євро на інформатизацію українських університетів.Загалом, за підтримки НАТО збудовано волоконно-оптичні науково-освітні мережі «УРАН» в 16-ти вищих навчальних закладах України.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» отримав грант НАТО на 200 тисяч євро у 2006 році для закупівлі додаткового обладнання.Група вчених харківського інституту монокристалів створила технологію виробництва прозорої тонкої броні, здатної витримати улучення бронебійної кулі зі снайперської гвинтівки.

Співпраця у сфері реагування на наслідки надзвичайних ситуацій

У рамках планування на випадок надзвичайних ситуацій між Україною та НАТО створені передумови для розвитку ряду перспективних проектів, серед яких- започаткування практичної роботи з прогнозування та попередження ядерних катастроф природного та техногенного характеру тощо, а також для участі у спільних навчаннях, тренуваннях.Україна представлена на різноманітних заходах НАТО, пов'язаних з покращенням підготовленості національних структур до реагування на надзвичайні ситуації.

Допомога Україні була надана в 1995р. під час аварії на очисних спорудах м. Харкова, в 1997р. у првоведенні пошуково-рятувальних робіт на місці катастрофи українського літака Як-42 в Греції, у 1998 і 2001рр.- у подоланні наслідків повеней у Закарпатті.

Це програма НАТО з надання консультацій, допомоги та практичної підтримки,що враховує індивідуальні потреби держав, які задекларували прагнення вступити до Альянсу. ПДЧ був введений в дію в квітні 1999р. під час Вашингтонського самміту НАТО для надання допомоги країнам-претендентам у питанні підготовки до можливого вступу до НАТО. Цей процес багато в чому ґрунтується на досвіді, набутому внаслідок приєднання до Альянсу в 1999р. в рамках першого раунду розширення після завершення холодної війни.

Одним із основних елементів ПДЧ була розробка країнами-претендентами індивідуальних щорічних національних програм стосовно підготовки до можливого членства, які охоплювали політичні, економічні, оборонні, ресурсні, без пекові та правові аспекти. Завдяки системі зворотного зв'язку країни-учасниці ПДЧ мали змогу отримувати відверті конкретизовані відгуки щодо оцінки виконання ними цих програм з боку Альянсу. Передбачалося, зокрема, надання політичних та технічних консультацій, проведення щорічних засідань за участю усіх країн НАТО та окремих держав-кандидатів на рівні Північноатлантичної ради для підбиття підсумків роботи.

Протягом цього процесу сім нових країн-членів здійснили широкомасштабну програму складних реформ у багатьох різних галузях. Втілюючи реформи у життя, ці країни разом із іншими державами-партнерами НАТО долучилися до багатьох операцій Альянсу, зокрема, взяли участь у миротворчих місіях під проводом НАТО на Балканах та в Афганістані.

Хоча участь у ПДЧ значною мірою сприяє підготовці до вступу до НАТО, вона не є гарантією майбутнього членства. Втім, сім країн, які приєдналися до Альянсу 29 березня 2004року, мали істотну користь від цієї програми, так само, як і нинішні країни-претенденти.

Для України запрошення до ПДЧ- це питання міжнародного авторитету і визнання. Отримання Україною такого запрошення- це визнання демократичного характеру держави і серйозності намірів української влади стосовно реформування держави у відповідності з найви