У третій четвер року ми відзначаємо Всесвітній день вишиванки – неофіційне свято,  але таке, що зуміло стати справді народним та улюбленим.

З давніх давен люди прикрашають візерунками те, що оточує їх у побуті – посуд, житло, подекуди власне тіло і, особливо часто – одяг.

Цей звичай мав сакральне походження, коли певним візерункам, порядку та поєднанню символів, кольорів надавалось містичного значення.

Не багато народів змогли зберегти цю традицію прикрашання предметів побуту візерунками. Один з тих, хто зміг пронести її скрізь віки і до сьогодення – українці.

Особливого поширення вона здобула у нашій вишивці.

Кожен з українських регіонів має свою, особливу, яка є гордістю його мешканців.

На вшанування своїх історичних традицій ми щороку, де б не були, одягаємо вишиванку – українську, неповторну, свою рідну.